Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

коритко

Коритко, -ка, с. Коробокъ, прикрѣпленный подъ коше́м надъ жерновами, сквозь который высыпается въ жернова зерно. Мик. 481.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 284.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРИТКО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРИТКО"
Відчухрати, -раю, -єш, гл. 1) Отрубить, отдѣлить вѣтку отъ ствола. 2) = відчухмарити.
Гладуш, -ша, м. Глиняный кувшинъ. Котл. МЧ. 465. Cм. гладушка, гладущик.
Лепо́к, -пка́, м. Раст. Asperugo Араrine. ЗЮЗО. І. 113.
Обстанова, -ви, ж. Обстановка. Обстанова (на сцені) показує з середини хату. О. 1861. XI. Кух. 6.
Посмалити, -лю́, -лиш, гл. Опалить, обжечь. Дев'ятнадцять самих баранячих голів до захолоду сама посмалила. Г. Барв. 425. Та одна діброва не горіла, соловейкові крильця посмалила. Чуб. V. 1057.
Рівноважний, -а, -е. = рівноваговий. Ми не виробили собі під византійщиною культури, рівноважної з римською. К. ХП. 65.
Роїстий, -а, -е. Богатый роями. Пасіка роїста. К. ЦН. 237.
Тверезісінько нар. Совершенно трезво. Желех.
Товчія, -чії, ж. Снарядъ для толченія дубовой коры (у кожевниковъ). Сумск. у.
Шполик, -ка, м. Ковшъ деревянный для отливанія воды изъ лодки (на Днѣпрѣ). Слов. Д. Эварн.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОРИТКО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.