Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

корінець

Корінець, -нця́, м. Ум. отъ корінь.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 284.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРІНЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРІНЕЦЬ"
Вуглина, -ни, ж. Уголекъ. Ум. вуглинка. Мнж. 139.
Доч, до́чері, ж. = дочка. Жени сина, коли хоч — коли можеш, давай доч. Ном. № 9330.
За́лоза, -зи, ж. Железа, гланда. Ум. за́лозка. Ув. залозя́ка.
Змарнілий, -а, -е. Исхудалый (въ лицѣ).
Зненазнімка нар. = знезнімка. Харьк.
Кріт, крота, м. Кротъ, Tolpa europaea.  
Обплітатися, -та́юся, -єшся, сов. в. обплестися, -туся, -тешся, гл. 1) Оплетаться, оплесться, обвиться. 2) Огораживаться, огородиться. (Максим) обплівся височезною густою лісою з острішком. Мир. ХРВ. 168.
Обрядно нар. Подрядъ. Мнж. 187.
Пічурка, -ки, ж. Печурка, ниша въ печи.
Спокоїтися, -коюся, -їшся, гл. Упокоиться, умереть. Я звинулась до попа хрестити, аж уже спокоїлась дитина. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОРІНЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.