Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

корінець

Корінець, -нця́, м. Ум. отъ корінь.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 284.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРІНЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОРІНЕЦЬ"
Боріг, -рога, м. = оборіг. В тебе воли як стодоли, а корови як бороги. Гол. IV. 552.
Буйко, -ка, м. Имя собаки въ сказкѣ. З косток бичка вируіс чуйко і буйко, да такі здорові да гладкі собаки. Чуб. II. 143.
Ґавзу́н, -на́, м. Большой горшокъ. Вх. Зн. 12.
Заба́рність, -ности, ж. Замедленіе, остановка. Забарність, що поки коней погодуєш. Черн. г.
Конина, -ни, ж. 1) Лошадь, конь. Та купуй уже, купуй, — славная конина. Рудан. IV. 18. 2) Конина, лошадиное мясо.
Мурча́к и мурчо́к, -ка, м. Морская свинка, Cavia cobaga Pall. Вх. Зн. 38. Желех.
Римарівна, -ни, ж. Дочь шорника. Cм. лимарівна.
Роскудовчувати, -чую, -єш, сов. в. роскудо́вчити, -чу, -чиш, гл. = роскудлувати, роскудлати. Волосся йому роскудовчене. Кв. І. 113.
Роспустуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Расшалиться.
Сідий, -а, -е. = сивий. Зажурилась Хмельницького сідая голова. Макс.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОРІНЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.