Борознувати, -ную, -єш, гл. Бороновать. Сєм синов оре, сєм борознує.
Доста́ча, -чі, ж. 1) Часть, слѣдуемая мельнику за помолъ? 2) Изобиліе. 3) Необходимый для работы матеріалъ. Аби ваша достача, а ми хоч який віз, то зробим.
Задриста́ти, -щу́, -єш, гл. Запачкать поносомъ.
Квітина, -ни, ж. Одинъ цвѣтокъ. Ось я принесла тобі сорочечку і тую квітину з стьожок..., сьогодня моє вінчання. Ум. квітиночка. А дитиночка — як квітиночка.
Поволитися Cм. поволятися.
Рясний, -а, -е. Преимущественно о растеніяхъ: густой, обильный листьями, вѣтвями, обильный плодами. Сади рясні похилились. Ти, дівчино красна, де ти воли пасла? — Під дубками з парубками, де травиця рясна. Обсій, матінко, овесцем, щоб наш овесець рясен був. Ой ти, дубе кучерявий, листя твоє рясне. Рясна яблуня. Рясна картопля — имѣющая много картофелинъ. О волосахъ: густой. Объ одеждѣ: со многими складками, широкій. Рясна сорочка Рясні рукава в сорочці. О людяхъ: хорошо одѣтый. Як прийде весна красна, буде наша голота рясна., посл. ум. рясненький, рясне́сенький.
Сполуденок, -нка, м. Послѣобѣденное время.
Ся мѣст.
1) Ж. р. отъ сей. Ся вже пасок тридцять ззіла.
2) Ся, себя. Літа маї молодії, де ви ся поділи? Згадав, ся зволив та й удоволив. як ся маєш? Какъ поживаешь?
Удід, удода, м. = одуд. Хоч куй, зозуле, хоч не куй: мені і удід закує.
Уклякати, -каю, -єш, сов. в. уклякнути, -ну, -неш, гл. 1) Опускаться, опуститься внизъ. Цюкни сокирою по гільці, щоб вона уклякнула, а не зрубуй. 2) Становиться, стать на колѣни. Баба перед образами вклякнула, стала Бога просити, щоб Бог дав їм звітки дитину. В той час увірю, як нам прикажуть вклякнути при столі, та й рученьки зв'яжуть. 3) Присѣдать, присѣсть на корточки. Скакав, та не вклякнув. 4) Коченѣть, окоченѣть, отъ холода. Будуть морозяні зіми, то се дерево швидко вклякне. 5) Только сов. в. Замолчать, смолкнуть. Непремінний кричав на людей: я вам се та те, я на вас військо наведу! А люде: «Які ж ми бунтовники? ми ж усе платимо як слід і слухаємо.» Так він і вклякнув, наче води в рот набрав.
