Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

керунок

Керунок, -нку, м. Направленіе.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 236.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЕРУНОК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЕРУНОК"
Буркниця, -ці, ж. Бревно вдоль крыши, къ которому прикрѣплена своими верхними концами каждая пара стропилъ. Шух. I. 91.
Каменярський, -а, -е. Принадлежащій каменяреві. Желех.
Мо́вка, -ки, ж. Ум. отъ мо́ва.
Наму́читися, -чуся, -чишся, гл. Намучиться, измучиться. Доки не намучиться, доти не научиться. Ном. № 6032.
Писнява, -ви, ж. Пискотня. Тут діти таку писняву підіймають. Волч. у.
Поволочити, -чу́, -чиш, гл. = поволокти. Поволочено по сінях. Лукаш. 152.
Рику-рику! меж., выражающее подражаніе рычанію или реву животнаго. Корівонька рику-рику! Рудч. Ск. І. 50.
Стирта, -ти, ж. = скирта. Найшли вони стирту сіна. Грин. II. 195. Уздріли вони та й забачили, що там сти́рта ста стоїть. Гол. II. 106.
Стріхавий, -а, -е. Взъерошенный, шершавый. Угор.
Чке-чке-чкоу! меж. Зовъ свиней. Радомысл. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КЕРУНОК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.