Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кива

Кива, -ви, с. об. = кивун, кивуха.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 236.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КИВА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КИВА"
Болдига, -ги, ж. Каменная глыба. Міусск. окр.
Ґузу́лька, -ки, ж. Ум. отъ ґузуля.
Підкувати Cм. підковувати.
Пластунець, -нця́, м. Родъ черноморскаго сельдя.
Побідаш, -ша, м. Горемыка, бѣдняга. То я аже і не змагаюсь (з жінкою), а як той побідаш, шо сіяв ячмінь, а жінка йому: «гречка!» — згожуюся й я: нехай буде гречка. МВ. (КС. 1902. X. 156).
Прозирало, -ла, с. = дзеркало. Вх. Лем. 457. Вх. Уг. 264.
Свістонька, -ки, ж. Ум. отъ свість.
Фурр! меж. = фрр! Желех.
Церькати, -каю, -єш, гл. = циркати. Вх. Зн. 78.
Цукруха, -хи, ж. ? (Христос) адських сіпак зомне як мак, зіб'є іх в макухи, за їх брехню і всю плутню він дасть їм цукрухи. КС. 1882. XII. 625.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КИВА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.