Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

квилити

Квилити, -лю́, -лиш, гл. 1) Плакать, стонать. І квилить-плаче Ярославна. Шевч. І росло ж воно трудно та болезно: усе нездужає та квилить. МВ. ІІ. 48. 2) Кричать, преимущественно жалобно (о звѣряхъ, птицахъ). Вовки-сіроманці набігали, по тернах, по балках жовту кість жвакували, жалібненько квилили — проквиляли. Макс. (1849) 23. Не ясний сокіл квилить-проквиляє, як син до батька, до матері з тяжкої неволі в городи христіянські поклон посилає. АД. І. 95.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 232.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КВИЛИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КВИЛИТИ"
Де́споцтво, -ва, с. Деспотизмъ. К. Кр. 17, 31. К. XII. 10. Біда, як дика сила деспоцтва та викличе з пекла дику силу рабства. К. XII. 39.
Дора́дець, -дця, м. Совѣтникъ.
Новитися, -влюся, -вишся, гл. Обновляться. Як усякому свою одежу давати. так вона ж не повиться, а все мизкається та мизкається. Черниг. у.
Обезлюдити, -джу, -диш, гл. Обезлюдить.
Оситняг, -гу, м. Растеніе = осітняг. Ум. оситняжок. ЗЮЗО. І. 172.
Розчавити, -влю, -виш, гл. Раздавить, расплющить. Розчавив таркана. Н. Вол. у.
Салітра, -ри, ж. Селитра.
Стінити, -ню, -ниш, гл. = дурника. Прикидываться дурачкомъ. Я йому дурника стіню, а він і вуха розвісив. Павл. у.
Тарабанчик, -ка, м. 1) Ум. отъ тарабан. 2) Барабанщикъ. В чистім полю тарабанчик б'є. Гол. І. 136.
Шиголля, -ля, с. Тонкія вѣтви, молодые побѣги.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КВИЛИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.