Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

квітка

Квітка, -ки, ж. 1) Цвѣтокъ. А без долі біле личко, — як квітка на полі: пече сонце, гойда вітер, рве всякий по волі. Шевч. 70. Процвітає в саду квітка... О, траво висока! Закрий її, сховай її від людського ока. К. Досв. Ой вирву я з рожі квітку та й пущу на воду: пливи, пливи, з рожі квітко, та й до мого роду. Н. п. 2) мн. Вѣнокъ изъ искусственныхъ цвѣтовъ, который носить дѣвушка, преимущественно просватанная. 3) Цвѣтной бантъ, пришиваемый къ шапкѣ на свадьбѣ жениху и боярам. Беруть шапки у бояр і пришивають квітки, співають так само, як і тоді, коли пришивають квітку молодому. Чуб. IV. 567. Пійду з села, — зараз оженюся: мені, дівко, та пригниють квітку, тебе, дівко, завертять в намітку. Мет. 15. Переносно: квітку пришити (кому́). Осмѣять кого острымъ словцомъ, мѣткимъ отвѣтомъ и пр. Се така, що кожному квітку пришиє. Эта каждаго осмѣетъ. (Уміла) квітку хоть кому пришити, хитро насміяться. Мкр. Н. 85. Обізветься який парубок, — він зараз і пришиє квітку: дівчатам регот, парубкові бором. О. 1861. VIII. 19. 4) Букетикъ изъ калины или цвѣтовъ, подносимый на крестинахъ повивальной бабкой гостямъ. КС. 1893. VII. 79. 5) Особый родъ вышивки на сорочкѣ. Залюбовск. Чуб. VII. 427. 6) у квітки́. О матеріи: съ рисункомъ въ видѣ цвѣтовъ. Жілетка шовкова в квітки. Св. Л, 174. Ум. квітонька, квіточка. По садочку йшла, квітойки рвала. Чуб. V. 6. Квітоньками гарненько рожа розцвіла. Сніп. У хаті в її — як у віночку, хліб випечений — як сонце, сама сидить — як квіточка. ЗОЮР. І. 145. Дівчинонька, як квіточка, з нею рай. Гліб.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 232.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КВІТКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КВІТКА"
Боженькатися, -каюся, -єшся, гл. = божитися. Желех.
Грання́, -ня́, с. 1) Игра на инструментѣ. Почули вони весільне грання. Драг. 111. Були танці під грання своїх музик. Левиц. Пов. 8. 2) Дѣтскія игры.  
Драглина́стий, -а, -е. Топкій. Драглинаста лука. Васильк. у.
Козиряти, -ря́ю, -єш, гл. 1) Ходить съ козыря (при игрѣ въ карты). 2) Храбриться, козырять. Одначе як не козиряв, утратив силу над собою. Мкр. Г. 19.
Осікнути, -ну́, -не́ш, гл. Усѣчь, отсѣчь. То так мене смерть ізраднула, як косою осікнула. КС. 1883. Н. 468.
Переживати, -ва́ю, -єш, сов. в. пережити, -живу, -веш, гл. 1) Переживать, пережить. Ніхто світа не може пережити. Ном. № 389. Вона його пережила. МВ. І. 65. Пережила поговори, переживу й славу. Мет. 87. 2) Проживать, прожить. Вік пережити, — не поле перейти. Посл. В мирі не переживеш. Г. Барв. 219.
Погребня, -ні́, ж. = погребник.
Получити, -чу, -чиш, гл. = улучити. Стрілець уміє... добре получити — вцілити звіря. Шух. І. 235.
Стан, -ну, м. 1) Состояніе, положеніе. Г. Барв. 426. Поява його в такий час і в такому стані несказано здивувала Зоєю. Левиц. І. 448. Вона має перейти до стану жіночого. О. 1862. IV. 10. 2) Сословіе, званіе. Левиц. І. 237. Козацького стану люде. 3) Станъ, талія, ростъ. І на личеньку рум'яненька, і на сіпану гожа. Макс. Білолиця, кароока і станом висока. Шевч. 4) Верхняя часть женской рубахи до підтички, безъ рукавовъ. Ой дам тобі, подруженько, на стан полотенця. Та не стій ти з моїм милим, не ріж мого серця! Ой дам тобі, подруженько, ще й на рукава.... Н. п. 5) Сшитая половина плахти. Черн. у. 6) Станъ, лагерь. Під городом Корсунем вони (козаки) станом стали. Н. п. 7) Помѣщеніе станового. Тоді зараз його зв'язали та об'явили в стан. Рудч. Ск. І. 209. 8) Конюшня. Уже коні на стану гогочуть. Грин. III. 550. 9)колі́с. 4 колеса, приборъ колесъ для телѣги. Вас. 210. 10) на стану стати. а) Достичь совершеннолѣтія. б) Придти въ надлежащее, нормальное положеніе. Чи не стануть на стану граблі, як по держалну вдарю. Лебед. у. Хоч у домовину клади, неначе він год нездужав; а тепер знову на стану став. О. 1862. VI. 62. Ум. станок, станочок. Що в станочку за кінь стоїть? Н. п. Шиті ж мої рукавчата, і льняний станочок. Мет. 41. Ой росла, росла дівчинонька та на станочку стала. Грин. ІІІ. 181.
Штукувати, -ку́ю, -єш, гл. 1) Составлять предметъ изъ отдѣльныхъ частей. 2) Въ овчину, мѣхъ вставлять вмѣсто голыхъ мѣстъ, куски, покрытые шерстью. МУЕ. І. 73. 3) = шуткувати. Це ми кажемо сміючись та штукуючи. Харьк. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КВІТКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.