Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

наказний

Нака́зни́й, -а, -е. Исправляющій должность. Наказний гетьман, отаман. Я збудив свого наказного, передав йому отаманство та й вернувся додому. Г. Барв. 143.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 492.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАКАЗНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАКАЗНИЙ"
Відлюдок, -дка, м. = відлюдник.
Геній, -нія, м. Геній. Не чути в його словах дихання генія. К. Іов. XV.
Говедо, -да, с. = гов'єдо. Употребляется только какъ бранное слово. Вх. Лем. 404.
Голоднянка, -ки, ж. = голодниця. Желех.
Закоси́ти Cм. закошувати.
Зубожіти, -жію, -єш, гл. Обѣднѣть. І чи я ж сьогодня всиротіла? Чи се тепер тільки зубожіла. МВ. ІІ. 105.
Недоліток, -тка, об. Несовершеннолѣтній, недоросль. А панич не знає, з двадцятою недоліток душі пропиває. Шевч. 220. Текля ще недоліток. Св. Л. 133.
Побожний, -а, -е. Набожный, благочестивый. От як розжився той чоловік, то покинув і пить, — і такий побожний зробився. Рудч. Ск. II. 22.
Попразниця, -ці, ж. = попразен. Чуб. VII. 576.
Шурувалки, -ків, м. Комья неразмятой глины. Канев. у. Cм. шурубалки.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАКАЗНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.