Зако́нний, -а, -е. Законный. зако́нне сло́во, зако́нні ре́чі. Обрядовыя выраженія, обязательныя при народныхъ обрядахъ, напр. свадебныхъ. Говорили старости законні речі про куницю. Поки староста се законне слово казав, Маруся у кімнаті все поклони била, щоб батько оддав її за Василя.
Звоне́ць, -нця́, м. Раст.: a) Rhinanthus crista galli. б) Rhinanthus minor, в) Campanula ranunculoides. Як в житі кукіль, то хлібові покій, а як звонець, то му конець.
Ницість, -цости, ж. Низость, подлость.
Обскубатися, -баюся, -єшся, сов. в. обскубтися, -буся, -бе́шся, гл. О птицахъ: клювомъ расправлять, расправить перья, клювомъ чиститься.
Пов'язати, -жу, -жеш, гл. 1) Завязать, надѣть. Я пов'яжу на голову червону скиндячку. 2) Связать (во множествѣ). (П'яних) пов'язав. Сирою сирицею назад руки пов'язано. Ой зійдуться вороженьки снопики пов'яжуть. Ой за яром брала дівка льон, та забулась пов'язати. Ой пов'яжу льон, ой пов'яжу льон хоть сирою дубиною. Взяли мене (калину) поламали і в пучечки пов'язали.
Понасолювати, -люю, -єш, гл. Насолить (во множествѣ). Що-дня страву понасолюють, аж гірке.
Порожденниця, -ці, ж. Родительница. Не єсть ти мені наймичка або челядниця, а єсть ти мені матінка — порожденниця.
Тума, -ми, ж. 1) Овца: помѣсь шпанской овцы или шльо́нки съ простой. 2) Человѣкъ смѣшанной породы: одинъ изъ родителей турокъ или татаринъ, а другой — украинецъ. Христіяне і туми зъ христіянъ въ Кримѣ родившіися. Вродився тумою від руської бранки. Козак-тума зведе з ума, не буде любити. Тума танчик водила. Що виведе, то і стане, на дівочок погляне. тумо́ю называютъ хмураго неразговорчиваго человѣка. Якийсь нелюдний, неговіркий, якась тума з його.
Укупі нар. Вмѣстѣ. Росли собі вкупі. Укупі били ляхів, укупі терпіли всякі пригоди. Чи є що краще, лучче в світі, як укупі жити! з братом добрим добро певне познать, не ділити. Ум. укупоньці, укупочці, укупці. Сидівши вкупоньиі, мовчали.
Цюркотати, -кочу, -чеш и цюркотіти, -кочу, -тиш, гл. = дзюркотати. Дощ цюркотиш.