Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

жупання

Жупа́ння, -ня, с. соб. отъ жупан. На що ж ти, моя доню, вважала, що ти того запорожця сподобала? На жупання, моя мати, на жупання. Чуб. V. 340.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 492.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖУПАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖУПАННЯ"
Зада́внення, -ня, с. Давность, застарѣлость. Желех.
Здити́ніти, -нію, -єш, гл. Впасть въ дѣтство. Екат. г.
Надгни́ти Cм. надгнивати.
Плачливий, -а, -е. 1) Плаксивый. 2) Плачевный.
Поперешукувати, -кую, -єш, гл. То-же, что и перешукати, но во множествѣ.
Приплюскнути, -ну, -неш, гл. Зачахнуть, недоразвиться (о зернѣ).
Пухкати, -каю, -єш, гл. Пыхтѣть. Ходе піп після обіду по кімнаті та тільки пухкає.
Ріжечок, -чка, м. 1) Ум. отъ ріг. 2) Родъ вышивки. Лебед. у. (Залюбовск,).
Цвинтарний, -а, -е. Относящійся къ погосту, кладбищу.
Чалапути, (-тів, м. ?). Плохіе и безобразные сапоги или башмаки. Вх. Лем. 481.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЖУПАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.