Закла́цати, -цаю, -єш, гл. Застучать зубами.
Капар, -ра, м.
1) Обѣднѣвшій, обпитавшій. В капар, на капар переходити. Приходить въ бѣдность, въ упадокъ.
2) — ру. Насосъ.
3) Снарядъ для забиванія свай.
Наздо́птувати, -тую, -єш, сов. в. наздопта́ти, -пчу́, -чеш, гл. Наступать, наступить ногой. До Дмитра — «а мошки, бо тя перескочу»! а по Дмитрі — «а кота, бо тя наздопчу».
Побіднішати, -шаю, -єш, гл. Сдѣлаться бѣднѣе.
Помолодки м. Бѣлыя облачка на небѣ.
Попінити, -ню, -ниш, гл. Запачкать пѣной (о бѣшеной собакѣ).
Поросклеювати, -кле́юю, -єш, гл. Отклеить (во множествѣ).
Пристрічений, -а, -е. Замѣченный въ чемъ либо, заподозрѣнный. Та чом же на його напались за ту крадіжку? — Тим, що він був уже пристрічений наперідь.
Розложити, -жу, -жиш, гл. = роскласти. Розложили середу двора огонь.
Ручий, -а, -е. Ловкій. Веселий, ручий молодик. Дівка руча, щира, жвава, невсипуща. Вишукують собі таких малюків ручих, щоб украв і втік, а прейма викрутивсь. Коли б мені тепер хоч зо жменю людей ручого плеча, кинувся б я левом.... на старого Острозького.
