Дорожи́тися, -жу́ся, -жи́шся, гл. Дорожиться, дорого запрашивать. Будьте ласкаві, не дорожіться: адже ж і горілка відрами дешевша, як квартами.
Кострубань, -ня, м. Со взъерошенными волосами, шерстью, перьями. А кому з нас, небого, ти здоровльом озвалась? — Отому коштрубаневі... що в середині. — А то був вітер. .
Нетяга, -ги, м. Бобыль, бѣдняга. Чи нема де якого нетяги? На козаку, бідному нетязі три сиром'язі, опанчина рогозовая, поясина хмеловая. На козаку, бідному нетязі, сап'янці — видні п'яти й пальці, де ступить — босої ноги слід пише. А ще на козаку, бідному нетязі, шапка-бирка — зверху дірка, хутро голе, околиці Біг має; вона дощем покрита, а вітром на славу козацьку підбита. Ум. нетяженька. Нетяго, нетяго, нетяженько моя! де заслужчина твоя? Ув. нетяжище. Струни мої, струни золотії! заграйте мні стиха, ачей козак нетяжище позабуде лиха.
Попереточувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и переточити, но во множествѣ.
Посилання, -ня, с. Посыланіе.
Прихилля, -ля, с.
1) = прихилище. Нема мені прихилля. Біда сироті без тихого прихилля.
2) Расположеніе.
Роспасти, -су, -сеш, гл. Распустить. Лежить на лаві як спас, і бороду роспас.
Танцювання, -ня, с. Танцованіе. Ум. танцюва́ннячко.
Флекев, -ва, м. (мн. ч. флекеї).
1) = фик.
2) = парубок.
Чичекати, -каю, -єш, гл. О сорокѣ: кричать.
