Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Веряйка, -ки, ж. Деревянный замокъ. Вх. Уг. 231.
Долупа́ти, -па́ю, -єш, гл. Окончить отковыриваніе, отдѣленіе слоевъ или отламываніе чего.
Зажива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. зажи́тися, -живу́ся, -ве́шся, гл. 1) Заживаться, зажиться, долго прожить гдѣ. Зажилась Улита у родичів. Левиц. І. 406. 2) Богатѣть, разбогатѣть. З чого ти, брате, так заживсь? Був бідний, а тепер нема багатчого від тебе. Грин. II. 250.
Ля́гома, -м, с. мн. = лягови. Пізно, об лягома приїхав. Зміев. у.
Меля́са, -си, ж. Свекловичная патока.
Опукий, -а, -е. = опуклий.
Памолодь, -ді, ж. 1) Молодые побѣги. Н. Вол. у. 2) Молодое поколѣніе. Твій рід і плід розмножиться на світі і памолодь кругом тебе ростиме. К. Іов. 13.
Післище, -ща, с. Ремень, на которомъ висятъ стремена. Мнж. 189.
Сарапати, -паю, -єш, гл. Вспылить. Вх. Зн. 62.
Шитво, -ва, с. Шитье. Коли у кравця, чи у швачки за шитвом нитка в'ється, то той, чиє шитво, того року ше не вмре. Мнж. 154. Як глянула, — впустила і шитво з рук. МВ. (О. 1862. І. 89). Примоститься Любка з шитвом до вікна. Сніп. 153. Вона на шитві сидить одно. Лебед. у.