Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Блоховодниця, -ці, ж. Имѣющая на себѣ много блохъ (преимущественно о кошкѣ, собакѣ). Лохв. у.
Дото́чувати, -чую, -єш, сов. в. доточи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Дотачивать, доточить о жидкости), доцѣлить. 2) Прибавлять, прибавить, увеличивать, увеличить. Чим Бог світлость доточив? — Огнем. Ном. № 403. Як почав я лізти і короткий мотузок не сягав аж до землі, то я візьму вгорі урву, а внизу доточу. Чуб. І. 215.
Дрібоши́ти и дрібуши́ти, -шу, -шиш, гл. Дѣлать быстро слѣдующія одно за другимъ движенія. Взяв москаль ціпа і почав швидко-швидко ним дрібушити. Грин. II. 207. Поэтому дрібошити = дріботати 2. Кінь.... дрібошив ристю. Левиц. І. 484.
Загу́тати, -таю, -єш, гл. 1) Ошеломить, оглушить. Желех. 2) Укротить, угомонить. Желех.
Кізочка, -ки, ж. Ум. отъ коза.
Паляр, -ра, м. Винокуръ. Вх. Лем. 446.
Прокид, -ду, м. Пробужденіе. Прокид від сну. К. Дз. 110.
Таранька, -ки, ж. Ум. отъ тараня.
Токан, -на, м. = мамалиґа. Вх. Зн. 70.
Цибка, -ки, ж. = цибо́к. Мил. М. 31. Вас. 203.