Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Доши́мрати, -раю, -єш, гл. Докопаться, добраться, узнать, догадаться. Та я се тільки вам призналась, що не знаю, а чужі зроду того не дошимрають, нехай хоч цілий день питають. МВ. (О. 1862. ІІІ. 37).
Загати́ти Cм. загачувати.
Колький, -а́, -е́ Колючій. Сіли твої діти на високім древі. На якому древі? На колькому терні. Чуб. V. 852.
Легу́шка, -ки, ж. = легеня.
Підпилок, -лка, м. Напильникъ.
Понести, су́, се́ш, гл. 1) Понести, отнести. Лисичка і понесла півника додому. Рудч. Ск. II. 5. Ой чи ж бо ти, моє серце, натури такої, щоб почув од їдної, поніс до другої. Чуб. V. 146. Нечиста його туди понесла! піду, де очі понесуть. Пойду, куда глаза глядятъ. Грин. II. 150. 2) Забеременѣть. 3) Вѣсить, имѣть вѣсъ. Важке бісове сало... мабуть так, що й моє понесе на терезах. О. 1862. І. 34.
Пообціловувати, -вую, -єш, гл. То-же, что и обцілувати, но многихъ.
Порозсерджувати, -джую, -єш, гл. Разсердить (многихъ).
Приспанка, -ки, ж. Наложница, любовница. Вх. Зн. 56.
Прошепотати, -чу́, -чеш, прошепоті́ти, -чу́, -ти́ш, прошептати, -пчу, -чеш, гл. Прошептать. Може серце яке лихо тихо прошептало. Шевч. 334.