Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Верхоумка, -ки, ж. Умничающая, но. поверхностная женщина. Нацокотали тії верхоумки скосирні, а ти віри поняла. МВ. (О. 1862. ІІІ. 45). МВ. І. 27.
Говіння, -ня, с. 1) Говѣніе. З дурного говіння не буде спасіння. Ном. № 133. 2) Постъ. Шух. І. 41; Гн. II. 175. Звоювали Путилову в велике говінє. ЕЗ. V. 144.
Гу́сла и гу́слі, -сел, ж. мн. 1) Гусли. Ой ти, Давиде, свої гусла стрій! Чуб. ІІІ. 384. На гуслі грає, красно співає. Чуб. ІІІ. 274. 2) Скрипка. Вх. Уг. 234. Въ свадебной пѣснѣ: Гусла гудуть, до двора йдуть. Наряжайся, дівко Марусю, бо возьмуть тебе. Мил. Св. 35. Гусла загули.... Гуляє князь, гуляють гості, ревуть палати на помості. Шевч. 331. Ум. Гу́сленьки. Грин. ІІІ. 473, гу́слоньки, гу́совки. Та все стиха у гуслоньки грає. Мет. 260. Гусовки шмарте до гусевниці. АД. І. 37.
Зго́раний, -а, -е. Сгорѣвшій. Згорана хата. Н. Вол. у.
Костомаруватий, -а, -е. Ширококостый. Широке костомарувате чоло, ніби воляче. Г. Барв. 22.
Підпасти Cм. підпадати.
Понити Cм. понивати.
Рудий, -а, -е. Рыжій. Ой ти рудий та поганий, поганого роду. Чуб. III. 172. Рудий, як собака. Ном. № 8524. Голий, як руда миш. Ном. № 1519. Чому в ставу вода руда? Мабуть хвиля збила. Мет. 113. Руда глина. Ном. № 3773., Ум. руденький, руде́сенький.
Сплав, -ву, м. 1) Проливной дождь. Іде він, аж люнув страшенний сплав, ріка ніби море шуміє. Федьк. І. 91. 2) Плотъ изъ сплавного лѣса. Камен. у. Черк. у. Черемошом пливуть сплави в далеку чужину. Млак. 91. 3) Родъ женской болѣзни. ЕЗ. V. 64. Cм. сплавня.
Тріп II, -пу, м. Слѣдъ? Я у той тріп пішла до коршми. Н. Вол. у.