Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Грязю́ка, -ки, ж. Большая грязь. На дворі грязюка та холод. Левиц. І. 74.
Жа́лувати, -лую, -єш, гл. 1) Жалѣть, сожалѣть о комъ, чемъ. А мати і спиняє, й жалує спиняти сина. Левиц. І. 64. Ой поїхав мій миленький за буковиною, — ой чую ж я через люде — жалує за мною. Чуб. V. 383. 2) Жалѣть кого, состраданіе къ кому чувствовать. Шрам Паволоцький, жалуючи згуби паволочан, сам.... приняв усю вину на одного себе. К. ЧР. 411. А то ж я з чого тсе говорю, як не з приязні моєї?... Тебе жалуючи говорю, тебе люблячи. МВ. ІІ. 81. Жалуй мене, подружечко: жених покидає. Чуб. V. 182. 3) Относиться къ кому съ заботливостью, съ любовью, любить, ласкать. Ой ідеш ти, доню, між чужії люде: ой хто ж тебе, доню моя, жалувати буде? Макс. (1849), 113. Батько наш був дуже добрий: жалував нас обох рівно, і брата й мене. МВ. І. 7. От баба свою дочку й жалує, а дідову все лає, все лає. Рудч. Ск. II. 43. Чи добре тобі тут, сину? Чи жалують тебе? Левиц. І. 61. Лихого нічого жалувати. Ном. № 3889. Був у чоловіка собака; покіль молодим був, дак він його і жалував, а як ізстарівсь, дак він його проганяє. Рудч. Ск. І. 13. Кинулась нас цілувати, жалувати Катря. МВ. ІІ. 100. 4) Жалѣть, беречь, скупиться. З чужої торби хліба не жалують. Ном. № 4618. Біжи, біжи, королевичу, не жалуй коня. Чуб. V. 767. Ганна грошей не жалувала. Левиц. І. 57.
Звізда́, -ди́, ж. Звѣзда. Аби місяць на мене світив, а звізди хоч і так. Ном. № 5422. Ум. зві́здочка.
Здоро́вий Cм. здоров.
Качер, -ра, м. = качур.
Кукан, -на, м. Тонкая веревочка, на которую рыбаки нанизываютъ пойманную рыбу. Одесса.
Морґува́ти, -ґую, -єш, гл. Дѣлить на морги.
Поганяйло, -ла, м. 1) Кучеръ, возница. Сим. X. Тпру! гукнув наш поганяйло. Ком. І. 48. Поганяйло коло коней. Сим. 203. 2) Бичъ, кнутъ.
Пустиня, -ні, ж. 1) Пустыня. Пішла вдова пустинею з маленькою дитиною. Грин. III. 418. Кругом сама пустиня, нема людей, тільки хижий звір. Стор. МПр. 29. 2) Пустякъ. За пустиню сваряться. Н. Вол. у.
Справдешній, -я, -є. Настоящій. Справдешній козак. Плутон чи Вельзевул у них не справдешня істота. К. Іов. 40.