Вапнище, -ща, с. Известковая копь.                        
                        
                                                
                          Варакоба, -би, ж. Смута, мятежъ.  Cм. ворохібня.                        
                        
                                                
                          Віщун, -на, м. Вѣщунъ, предсказатель. Не дуже довіряй своєму серцю: сей віщун часто обманює.  Під бороною з залізними або осиковими зубцями можна виховать пса віщуна-ярчука.                         
                        
                                                
                          Воронячий, -а, -е. 	Вороній.  вороняче вухо. Порода грибовъ.                        
                        
                                                
                          Кісник, -ка, м.
	1) Косоплетка; лента, вплетенная въ косу.  Захотіла гиря нових кісників.  А чому ти й досі ніколи не вплетеш кісники оті, що тітка привезла? 
	2) Торговецъ косами для косьбы, разъѣзжающій по селамъ.  Ум. кісничок. Бач, чого гирі забажалось — кісничків!                         
                        
                                                
                          Кльок, (ка́?), м. Сьогодня врочище ярмарку ( = послѣдній день), сьогодня ж йому Суде й кльок.                         
                        
                                                
                          Конанійко, -ка, с. Ум. отъ конання.                        
                        
                                                
                          
	Повно нар. Полно, до верху. Добре господині, коли повно в судині.  Вже несила: випив повно.  Ум. повненько, повнесенько.
                        
                        
                                                
                          Потягатися, -га́юся, -єшся, сов. в. потягтися, гнуся, гнешся, гл. Потягиваться, потянуться. Не годиться на людину потягатися, бо вмре.                         
                        
                                                
                          Хвилька, -ки, ж.
	1) Родъ карточной игры.
	2) Валетъ въ этой игрѣ.
	3) Ум. отъ хвиля.