Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Валькир, -ру, м. = алькир. Чуб. VII. 382.
Возій, -вія, м. Возчикъ, работникъ, нанятый для перевозки хлѣба.
Лозовець, -вця, м. = лозівка. Вх. Пч. II. 14.
Мертви́ти, -влю́, -ви́ш, гл. 1) Умерщвлять. (Смерть) три годи мертвила саме середніх людей. Мнж. 63. Старих людей турки мертвили. Волч. у. 2) Желать смерти кому. Вона сього сина все мертвила, аж той умер. Зміев. у.
Неосяжно нар. 1) Необъятно. 2) Недостижимо.
Підупасти Cм. підупадати.
Поздаровувати, -вую, -єш, гл. Надарить. Поздаровували люде погорільцям усякого хліба чимало. Волч. у.
Помер, -ру, м. Смерть. Употребляется лишь въ выраженіи: на помер душі. Къ смерти. Як нездужаєш... тоді ніхто тебе не бачить; а як помер душі, дак назбігаються. Г. Барв. 435.
Спочин, -ну, м. = спочив.
Уброїтися, -роюся, -їшся, гл. Сдѣлать подъ себя.