Відмикувати, -кую, -єш, гл. — від чого. Отлынивать, уклоняться отъ чего. Наймити вештались по дворі, одмикували од роботи.
Гірка, -ки, ж.
1) Ум. отъ гора.
2) = гирка.
Ме́же пред. = межи. Пусти уха меже люде, то чимало почуєш.
Паворожка, -ки, ж. Насѣк. Сосcinella, божья коровка. Cм. сонечко.
Подуха, -хи, ж. Духота.
Сапнути, -ну, -неш, гл. Подуть, потянуть. Сапнуло з печері холодом. З провалля сапнуло чадом.
Струхнути 2, -хну, -неш, гл. Сгнить. Корінь його струхне. Галя може струхла там у землі.
Суховітриця, -ці, ж. Сухая вѣтреная погода.
Тюпорити, -рю́, -ри́ш, гл. Плестись, медленно идти. Кобильчина тюпорить, а я собі дрімаю на возі.
Удачий, -а, -е. = удатний. Ледача невістка, ледача та і до роботи не вдача.