Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вех м. 1) -ху Раст. Sium latifolium L. Анн. 332. 2) -ха. Пономарь. Лотоцький! не думай, що ти граф Потоцький, бо ти вех села Бебех. Ном. № 5509.
Горува́то нар. Гористо. Новомоск. у.
Жвакува́ти, -ку́ю, -єш, гл. 1) Глодать. Вовки сіроманці набігали, тіло козацькеє рвали, по балках, по тернах жовту кість жвакували. Макс. (1849), 23. 2) = жва́кати.  
На́па́сть, -сти, ж. 1) Напасть, придирка. Хто хоче напасти, най того Бог поб'є. Камен. у. 2) Бѣда, несчастіе. Чи довго жити у сій напасті? Що Бог дасть, то не напасть. Ном. № 60. 3) Штрафъ, пеня. Мені оце присудив мировий платити 40 р. напасти. Остер. у. 4) напасть натяга́ти на ко́го. Взводить напраслину. Напасть натягає на мене. Н. Вол. у. 5) до напасти. Пропасть, много. Курей тут до напасти. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Онагр, -ра, м. Онагръ, дикій оселъ.
Повиточувати, -чую, -єш, гл. 1) Выточить на токарномъ станкѣ (во множествѣ). Колеса штучно повиточувані. Г. Барв. 137. 2) Выцѣдить (во множествѣ). З обох барильців повиточував усе, що там було.
Поприробляти, -ля́ю, -єш, гл. То-же, что и приробити, но во множествѣ.
Пташачий, -а, -е. Птичій. Хиба пташачого молока нема. Ном. № 1348. Пташаче гніздо. ЕЗ. V. 177.
Путрити, -рю, -риш, гл. 1) О дымѣ: валить. А дим з вікна так і путрить. Кролев. у. 2) Пушить, ругать. Як зачала вже їх путрити за те! Зміев. у.
Щербанець, -нцю, м. Раст. Hyoseris foetida. Вх. Пч. II. 32.