Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Висловлювати, -люю, -єш
Жвакува́ти, -ку́ю, -єш, гл. 1) Глодать. Вовки сіроманці набігали, тіло козацькеє рвали, по балках, по тернах жовту кість жвакували. Макс. (1849), 23. 2) = жва́кати.  
Захотінка, -нкы, ж. Капризное желаніе. Желех.
Кревність, -ности, ж. Родство.
Опитися Cм. опиватися.
Пащека, -ки, ж. 1) = паща. Мовчи лиш, а то кулаком так твою пащеку й заткну. Канев. у. 2) мн. Лицевыя скулы. Конст. у.
Переклювати, -люю́, -єш, гл. Переклевать, исклевать (многое). Не мало козацького й татарського трупу переклював по степах та байраках. Морд. Он. 84.
Попідгір'ю, нар. Подъ горою. Ой піду я попідгір'ю. Грин. III. 417.
Ракло, -ла, м. Босякъ. Харьк. У нас у Харькові так завелось, що коли де кучка народу збереться, то вже між гущу і ракло втреться. Харьк.
Труса, -си, ж. Тревога, смятеніе. За тим натовпом, клопотом та трусою, то я не урвала й годинки з людьми попрощатись. МВ. (О. 1862. III. 50). Вчинив єси ясу і поміж панами великую трусу. Шейк.