Безсед, -да, м. = бескед. В темних пущах і безседах на горі високій.
Дилюва́ти, -лю́ю, -єш, гл. Строить изъ бревенъ. Ой у полі корчма дильом дильована.
Душа́, -ші́, ж. 1) Душа. Тіло потішається, як чоловік зап'є, а душа погибає. Чує щось душа, та мені не каже. Люблю як душу. бо́гу ду́шу відда́ти. Умереть, отдать Богу душу. За час, за годину милосердному Богу душу оддав. з душі́. Искренно. Ой чорнявую з душі люблю, — на біляву залицяюся. сам душе́ю. Одинъ-одинешенекъ. Лежала собі сама душею. чого́ душа́ забажа́є. Чего бы ни захотѣлось, — все. по душі́ дзвони́ти. Звонить по мертвомъ. 2) Человѣкъ, душа. Забере з собою приятелів душ тридцять або й сорок, да й іде з ними в Київ бенкетувати. Йому треба над п'ятьма душми буть ураз, то тепер йому ніколи. Вони у дві душі робили. 3) Въ скрипкѣ: душка, подставка внутри, распорка. Здоров, скрипалю! — Здоров, чорте! — Ну, давай душу! — А скрипаль трісь об дуба скрипку, та й дав чортові душу з скрипки. 4) Мѣсто внизу горла спереди. Не застебнулась до шиї, мені й надуло в душу. 5) Опухоль на шеѣ. 6) — тата́рська. пт. Чайка. Ум. ду́шка, ду́шенька, ду́шечка, ду́шенятко, душеня́точко, души́ця. Кромѣ послѣдняґо слова, употребляются преимущественно какъ ласкательныя имена для любимыхъ, дорогихъ людей. Ой кріп та ромен та петрушечка.... кучерявий Іван, моя душечка.
Наболі́ти, -лі́ю, -єш, гл. Наболѣть. На боліло серденько від жалю.
Обіп'ясти, -ся. Cм. обпинати, -ся.
Обчепирити, -рю, -риш, гл. Обхватить. Обчепирила його руками і ну просити та молити.
Приснути, -ну, -неш, гл. 1) Брызнуть. Повновида, краска з лиця як не присне. Треба набрати у рот води та й приснути нею проти сонця. 2) Фыркнуть. Захлинувся, чхнув і приснув. 3) Прыснуть, вырваться, выскочить, вылетѣть. Як схоче скочить, то аж в землю присідає, та й присне разом відтіля. Стрепет приснув над кущами. Присне сніг із під копит. Приснули на синім морі скалки. З печі, з горючого дерева, присне вуголь і вискочить аж насеред хати.
Пробабувати, -бую, -єш, гл. = пробабити.
Рожденик, -ка, м. Родитель.
Хазяювати, -зяю́ю, -єш, гл. 1) = хазяйнувати 1. Лучче було хазяювати, ніж по дорогах ходити. 2) Распоряжаться. Хазяюй тими грішми. Нехай чорт кіньми оре, а дівками хазяює.