Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Батуньо, -ня, м. Ум. отъ батько.
Де́рга, -ги, ж. 1) Дерюга. Толстая и грубая ткань. Він лежав дергою вкритий. Екатер. г. (Залюбовск.). 2) Попона. Черкас. у. Прикрили (коня) царського дергою. 3) Женская шерстяная одежда, носимая старыми женщинами вмѣсто плахти, отъ которой отличается чернымъ цвѣтомъ. КС. 1889. V. Сумц. № 21—22. (Еней) к Сивиллі прихилився, хватав за дергу і тулився, мов от кота в коморі миш. Котл. Ен. ІІІ. 30.
Ді́сний 2, -а, -е = Дійсний.
Довінча́ти, -ча́ю, -єш, гл. Довѣнчать.
Дрохви́чка, -ки, ж. Самка драхва.
Желіпа́ти, -па́ю, -єш, гл. 1) Медленно ѣсть. 2) одн. в. желіпнути, -ну, -неш. Сильно закричать, заорать. Бач, трясця його матері! — желіпнув Грицько. Мир. Пов. І. 156.
Корочок, -чка, м. Ум. отъ корок.
Риньовка, -ки, ж. Горный ключъ. Житом.
Филонник, -ка, м. = хвилівник. ЗЮЗО. І. 113.
Хворовитий, -а, -е. Болѣзненный.