Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Габа, би, ж. 1) Бѣлое сукно турецкое. Ой із города із Трапезонта виступала галера,... турецькою білою габою покровена. АД. І. 208. У Шевченка снѣжная пелена. Возьме її (діброву) та й огорне в ризу золотую і сповиє дорогою білою габою. Шевч. 640. 2) Кайма? Хустка з золотими квітами, з золотою габою. МВ. ІІ. 77. Хустка колись була чорна із габою, тепер стала руда. О. 1862. VIII. 32.
Гореч, -чі, ж. Жара. Вх. Лем. 405.
Доволікати, -ка́ю, -єш, сов. в. доволокти́, -чу́, -че́ш, гл. Доволакивать, доволочь, дотаскивать, дотащить. Ледве ноги доволік. Шевч. 532. Насилу доволік шкуру до криниці. Рудч. Ск. ІІ. 189.
Замарму́зитися, -жуся, -вишся, гл. Запачкаться, засалиться.
Повідлітити, -таємо, -єте, гл. Отлетѣть (во множествѣ). Драг. 273. Пташки, що витку так співавали, у ирій вже поодлітали. Греб. 387.
Подолячка, -ки, ж. = подолянка. Желех.
Полошливий, -а, -е. = полохливий. Полошливий кінь. Камен. у.
Порочно нар. Погодно. Жив тут недалеко у пана одного він порочно. МВ. (О. 1862. І. 102).
Тутейшний, -а, -е. = тутешній. Свашеньки тутейшнії. Чуб. IV. 244.
Чорноголовка, -ки, ж. Черноголовый, съ черной головой. Вх. Зн. 81.