Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вйо! меж. Крикъ на лошадей: но! Вх. Лем. 398.
Жереб'я́, -я́ти, с. Жеребенокъ. Їхала Пречиста Мати на осляті, Сус Христос на жереб'яті. Грин. II. 35. Ум. жереб'я́тко. Чуб. ІІІ. 452.
Заподі́яти, -ді́ю, -єш, гл. 1) Сдѣлать, причинить. Ні, ні, Господь не заподіє злого! К. Іов. 75. Вівця! Що вона кому заподіє? Мир. ХРВ. 41. — смерть собі. Наложить на себя руки. Сам собі смерть заподію. Кв. Драм. 190. Смерть би собі заподіяв, як би гріха за те не було. Г. Барв. 209. 2) Подѣлать (колдовствомъ). Це їй так було заподіяно.
Засклі́ти, -лі́ю, -єш, гл. Замереть. Засклілась була, замліла, що вже й болю не чула... Тоді дали трохи ульги, — ... віджилась краси набралась. Св. Л. 301.
Коров'як, -ку́, м. Раст.: а) Царскій скипетръ, Verbascum phlomoides L. и V. Tapsus L. ЗЮЗО. І. 140. б) Hypericum perforatum. Лв. 99. Cм. деревій. в) Linaria vulgaris. Лв. 99.
Напундю́читися, -чуся, -чишся, гл. = набундючитися 2.
Невдалий, -а, -е. Неудачный, неудавшійся. Не лихо окурить і чужа сторона, а невдала жінка. Ном. № 9112.
Пиняти, -ня́ю, -єш, гл. Медлить, замедлять. Вх. Зн. 48.
Повичавлювати, -люю, -єш, гл. Выдавить (во множествѣ).
Шатувати, -тую, -єш, гл. Спѣшить. Вх. Лем. 484.