Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Двойко́ чис. Двое, пара. Родилося у їх скоро двойко діток — близнята: син і дочка. Рудч. Ск. I. 131. Нас тілько двойко в світі. МВ. Худібчину завів і діток сплодив двойко: карапуза хлопчика та скверуху дівчинку.
Ді́льчий, -а, -е. Раздѣльный. Дільчий акт, реєстр.
Доо́чне нар. Лично, самолично. Полт. г.
Дохожа́лий, -а, -е. Взрослый, въ лѣтахъ. О. VII. 39. Дохожалий таки був парубок, та й умер. Канев. у. Дівка вже дохожала, не сьогодня — завтра заміж піде.
Змаліти, -лію, -єш, гл. Сдѣлаться меньше, уменьшиться. Желех.
Кабіж, -жу, м. = шкода 1. Він став і стереже, щоб іще кабіжу не наробили. ЗОЮР. II. 66.
Померки, -ків, м. мн. Мракъ. Сизі померки ночі. Мир. Пов. ІІ. 93. Крізь шибки уриваються жовтуваті померки. Мир. Пов. II. 72. Нехай його важка окриє хмара, і померки исповнять його страхом. К. Іов. 7.
Призьба, -би, ж. = призба. Стара сиділа з дочкою на призьбі і здалека вгледіла сина. Стор. МПр. 56.
Уладити, -джу, -диш, гл. = уладнувати. Тут як би владить так, щоб який-небудь неборак не здумав шелесту зробити. Гліб.
Шкірка, -ки, ж. Ум. отъ шкіра.