Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Блеснути, -ну́, -не́ш, гл. = блиснути. Блеснули мечами, як сонце з хмари. Чуб. ІІІ. 291.
Брувина, -ни, ж. Шептала. Ум. брувинка.
Викрашати, -шаю, -єш, сов. в. викрасити, -шу, -сиш, гл. 1) — себе. Рисоваться, порисоваться, похвастать. Їде (поштарь) і свистить: купив за п'ятака свистик і свистить — хотів себе викрасити, що, бач, і він свистить. Екатер. у. (Залюбовск.). 2) Только сов. в. = ви́валашати. Корназ не викрашений. Вх. Лем. 398.
Жа́ків, -кова, -ве Принадлежащій школьнику, пѣвчему. жа́кова хи́жа = жаківка. Вх. Лем. 413.
Заведи́світок, -тка, м. = дурисвіт. Желех.
Кир-китайка, -ки, ж. Родъ ткани. Один на собі дорогий каптан має, та з під того кир-китайку видирає. КС. 1882. XII. 501.
Мазі́й, -зія́, м. 1) Мазальщикъ. 2) Названіе вола пепельнаго цвѣта. КС. 1898. VII. 41, 3) = мазун.
Поразити, -жу, -зиш, гл. 1) Поранить. Поражені руки, робити нічого не можна. Черк. у. 2) Укусить. Софія ( — гадюка) поразила худобу. Вх. Зн. 53.
Фараґів, ґова, м. Топоръ. Вх. Зн. 74.
Шарнути, -рну, -неш, гл. 1) Броситься поискать. Шарніть скрізь по церквах і назбірайте недогарків з свічок. Грин. І. 70. 2) Шаркнуть. Шарнув ногою, як умів і щиро поцілував панну Марію в руку. Св. Л. 117.