Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відгожатися, -жаюся, -єшся, сов. в. відгодитися, -джуся, -дишся, гл. 1) Отлучаться, отлучиться. В иншого (москаля) є й гроші, купив би собі чого, та не взята річ: не можна йому відгодитися. Дісне кажу тобі: його немає в селі; він десь поїхав, одгодивсь на малий час. 2) Отплачивать, отплатить услугой за услугу, пригодиться въ бѣдѣ. Гонять вовки козу. Коза каже...: «Оборони!» Той.... узяв і вбив вовка. Коза йому сказала: «Я тобі одгоджуся в турецькій землі. Грин. II. 64.
Дзє́ма, -ми, ж. Кушанье: отваръ картофеля, фасоли и бобовъ, въ который кладуть кусочки обыкновеннаго или кукурузнаго хлѣба. Шух. І. 142.
Заторкота́ти, -кочу́, -чеш, гл. Забарабанить. Та чекає барабана заким заторкоче. Рудан. (КС. 1882. VI. 558).
Миркота́ти, -кочу́, -чеш, гл. Бормотать. Миркоче собі під ніс.
Мля́ва, -ви, ж. Жара, неподвижный воздухъ, паръ. Харьк. у.
Насупити, -ся. Cм. насуплювати, -ся.
Обтерти, -ся. Cм. обтирати, -ся.
Пашка, -ки, ж. Ум. отъ паха.
Пішва, -ви, ж. Запошивка, шовъ для сшиванія двухъ кусковъ: края сшиваемыхъ кусковъ перегибаются одинъ за другой и сшиваются двойнымъ швомъ. Канев. у.
Поділити, -ся. Cм. поділяти, -ся.