Витоптати, -пчу, -чеш, гл.
	1) Вытоптать. Витоптала орда кіньми маленькії діти. 
	2) Истоптать (обувь).                        
                        
                                                
                          
	Дійни́ця, -ці, ж. Подойникъ.  Щоб дійниця не текла, а хазяйка весела була; щоб хазяйка не засипала, до корови рано вставала; щоб корова стояла та багато молока давала. (Замочування дійниці в Петрівку, в 1-й понеділок).  Ум. Дійни́чка. 
                        
                        
                                                
                          
	Застукоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Учащенно застучать. Шось застукотіло у вікно.  2) Забиться (о сердцѣ). Серце в батька й матері швидче застукотіло. 
                        
                        
                                                
                          
	Змотузити, -жу, -зиш, гл. Связать веревкой. 
                        
                        
                                                
                          Лакомитися, -млюся, -мишся, гл. Жадничать, соблазняться чѣмъ. Не лакомся, Грицю, на дурницю, бо дурниця тебе зрадить, що й воріжка не порадить.                         
                        
                                                
                          Перебрести	Cм. переброджувати.                        
                        
                                                
                          Приймати, -ма́ю, -єш, сов. в. прийняти, приня́ти, -йму́, -меш, гл.
	1) Принимать, принять. Він прийма до свого гурту, тілки не всякого, а з проби.  Приймай мою вірную дружину да за рідну дитину.  Свої не прийняли його.  Їв би очима, та душа не приймає. 
	2) Принимать, принять за что, счесть за что. Як не прийме Біг гріхи за жарт, то буде шелесту багато. 
	3) Получать, получить, брать, взять. Королевські листи до рук добре приймати.  На коня сідав, опрощення приймав.  Чотирі карбованці даю за таке нікчемне теля, ще й не хоче! ну, — нема часу балакати, — приймай гроші.  приняти слово. Заговорить. Приняв ізнов слово божий чоловік. 
	4) Браться, взяться. За замок руками не приймали. 
	5) Терпѣть, вытерпѣть. Лиха душа прийма довіку муку.  Наругу од дітей приймати. 
	6) — ланцюгами. Сковывать, сковать цѣпями. Ланцюгами втроє себе приняв.                         
                        
                                                
                          Розшахвувати, -вую, -єш, гл. Расточить, промотать.                        
                        
                                                
                          Уджиґнути, -ну, -неш, гл.
	1) Ужалить. Здруок, як уджиґне скотину, то зараз і впаде додолу. 
	2) Хлеснуть, хватить. Уджиґнув батіжком по спині.
	3) Шмыгнуть, удрать. Уджиґнув з хати.
	4) = ушкварити. Таке бундячне весілля уджиґне, що ну!  Прокашлявся і раз шмаркнувся, і річ таку їм уджиґнув.                         
                        
                                                
                          Цебер, -бра, м. Большое ведро, (бадья). У Київі на Подолі козаки гуляють: як ту воду, відром-цебром вино розливають.  В-осени ложка води, а цебер болота.  Там ходила Галечка, Галечка, цебром воду носила, носила. 
	2) Кадка, чанъ, лохань. Назбірали (молока) цілий цебер; взяли наварили, а тоді насипали в цебер та й загадали Івану скакать.  Ум. цебрик.                         
                        
                       
             
 
               
              

 
 
				