Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бляхарський, -а, -е. Принадлежащій, свойственный жестянику. Желех.
Відзвичаїти Cм. відзвичаювати.
Дога́н I, -ну, м. = Догана. К. Псал. 106.
Заклика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. закли́кати, -чу, -чеш, гл. 1) Приглашать, пригласить, зазывать, зазвать. На хліб, на сіль людей закликають. Макс. Я шавлію пересію, руту перстачу, — кого люблю та кохаю, — до себе закличу. Лавр. 156. Як у лісі була хата, то вона боялась сама ночувати і пішла в село, щоб закликати дівчат. Рудч. Ск. І. 202. 2) Произносить, произнести божбу, клятву, обѣтъ. Крім постів, уставлених церквою, закличе собі гуцул по перебутій хоробі або з иншої нагоди осібну божку (піст) в скоромний день. Шух. І. 41.
Обридальний, -а, -е. = обридливий 1. Мнж. 187.
Поголубкатися, -каюся, -єшся, гл. = поголубитися. Молоді, як би могли крізь землю пройти, щоб там притулитись, поголубкатись, то ні минути не ждали б. Св. Л. 270.
Подружжя, -жя, с. 1) Супружество, бракъ. Од сього подружжя народився Єремія. Стор. МП. 63. 2) Мужъ, жена; пара (супружеская). Стали сини до розуму дохожати, стали собі молоде подружжя мати. Мет. 345. Ми, бачите, шукаємо для нашої дівчини подружжя. Стор. Ум. подружжячко. Не травиця ноги спутала, не росиця очі вибила. Спутало мене замужжячко, невірне мов подружжячко. Н. п. (Г. Барв. 417).
Пороз'їздитися, -димося, -дите́ся, гл. Разъѣхаться. Пороз'їздились ми нарізно на досвітки. Драг. 417.
Продмухнути, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ продмухати.
Увалити, -ся. Cм. увалювати, -ся.