Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ковбиця, -ці, ж. Печь, переднее отверстіе печи. Желех. Шанувавши ковбиці, лавиці, коцюбу, помело, пікну лопату, ступу й перехрестя і вас, яко ґречних. (Знахарскій приговоръ). Ном. № 8372. 2) Чурбанъ, на которомъ рубятъ дрова. Вх. Зн. 26.
Ласкавість, -вости, ж. Кротость, ласковость. Може ласкавостю своєю та покірливостю втихомирю її. МВ.
Леміщаний, -а, -е. Изъ лемішки. Леміщані вареники.
Маці́ненький, мацінький, маціпкий, маціцький, -а, -е. Крошечный. Желех. Вх. Лем. 434.
Незначний, -а, -е. Незначительный. Левиц. Пов. 280.
Приглянутися Cм. приглядатися.
Пустіти, -тію, -єш, гл. 1) Пустѣть. Пустіє в хаті, в коморі і на дворі без хазяїна. 2) Пустовать. Зміев. у.
Рівноважний, -а, -е. = рівноваговий. Ми не виробили собі під византійщиною культури, рівноважної з римською. К. ХП. 65.
Розоначити, -чу, -чиш, гл. Растрепать въ разныя стороны, расплести. Розоначити волоси. Вх. Лем. 462.
Цокати, -каю, -єш, [p]одн. в.[/p] цокнути, -кну, -неш, гл. Стучать, стукнуть — преимущ. чѣмъ либо металлическимъ или о что либо металлическое, также зубами. Вона цокнула тим зубом об сковороду. Чуб. II. 156. О часахъ: тикать. Годинник на стіні цокав. Левиц. І. 134.