Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Запопа́сти Cм. запопадати.
Запроводжа́ти, -джа́ю, -єш, сов. в. запрова́дити, -джу, -диш, гл. 1) Заводить, завести; отводить, отвести; относить, отнести. У новую комірочку запровадять. Чуб. V. 304. Попові пишу сіру корову, щоби мене запровадив гарно до гробу. Грин. III. 285. 2) Заводить, завести, учреждать, учредить. Запровадив школи і дрюкарню в Ракові і Білгороді. Стор. МПр. 44. Нового не запроваджай, старовини держись. Ном. № 685.
Кукувакати, -каю, -єш, гл. Кричать (о сычѣ). Коли сичі кукувакають на хаті, треба чекати мерця в хаті. Грин. І. 255.
Небірка, -ки, ж. = небога. Вх. Зн. 41.
Перев'язкуватий, -а, -е. Съ перехватомъ по срединѣ (о посудѣ).
Погарбати, -баю, -єш, гл. Захватить, насильно взять (во множествѣ).
Позострічати, -ча́ю, -єш, гл. = позострівати.
Тип, -пу, м. 1) Типъ. Виковувався з українки самостійний історичний тип. Морд. Пл. 93. 2) Печатаніе, изданіе. Заздалегідне словце до другого типу («Досвіток» Куліша, 1876).
Трусь, -ся, м. Кроликъ, Lepus cuniculus. Шейк. Вх. Зн. 71. Ум. трусик.
Щеплення, -ня, с. Прививка.