Добро́дій, -дія, м. 1) Благодѣтель. Писало і нікому, ані своєму добродієві, не показувало. Т. Шевченко — наш перший добродій народній. 2) сударь (титулъ) Правда, правда, добродію мій любий. Кланяюсь, прошу: не остаєте ласкою вашою, добродію, і моїх синів. 3) Господинъ (извѣстное лицо). Добродій N написав нову повість. 4) Шано́вний добро́дію! Високопова́жний добро́дію! Милостивый государь! Ум. Добро́дієчко. А де ж він, добродієчку?
Догина́ння, -ня, с. Догибаніе.
Дру́жно нар. Дружно, въ согласіи. З хазяїном я жив дружно. Ум. дружне́нько. Жили дружненько ті дві жінки, мов би куми або ятрівки.
Кармак, -ка, м. Рыболовный снарядъ, для ловли подо льдомъ: волосяная веревка, къ которой прикрѣплены 5—6 удочекъ. Въ Добруджѣ снарядъ этотъ дѣлается въ большихъ размѣрахъ: онъ состоитъ изъ многихъ переметів (отъ 200 до 400 штукъ), т. е. осмоленныхъ канатовъ, на каждомъ канатѣ по 60 крючковъ.
Лож, -жі, ж. Ложа, прикладъ ружья.
Неке нар. Неужели, развѣ. Неке ж ви йому даєте грошей?
Повишкрьобувати и повишкрябувати, -бую, -єш, гл. Выскресть (во множествѣ). Такі голодні поприходили, як сіли вечеряти, так і горщечки повишкрьобували.
Приобіцяти, -ця́ю, -єш, гл. Пообѣщать. Що ти мені приобіцяєш за твої діти?
Тігітка, -ки, ж. Птица Vanellus cristatus.
Чорноротий, -а, -е. Съ чернымъ ртомъ.