Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Верміян, -на, м. Армянинъ. Мнж. 155.
Глоїна, -ни, ж. = гліг = глід.
Зго́їти, -го́ю, -їш, гл. Залѣчить.
Зго́нити, -ню, -ниш, гл. 1) = зганяти. Бідний брат став їх згонить, — вони не встають. Рудч. Ск. II. 135. Біжать згонити овець, що ростеклися по всій царині. Мир. ХРВ. 39. 2) Очищать зерно, уже провѣянное, отъ кусочковъ колоса, соломы и пр. Та він то навіяв і велику купу, та ше не згонив. Брацл. у.
Попеліти, -лію, -єш, гл. Обращаться въ пепелъ. Кіевск. у.
Сморщок, -щка́, м. = сморчок? Щоб тобі довіку було там сморщком сидіти. Г. Барв. 120.
Спацера, -ри, ж. Прогулка. Да що ж вона, пане брате, під явором робить? Ой з тим розлучником на спацеру ходить. Чуб. V. 385.
Урічливий, -а, -е. 1) Дурной, способный сглазить (о глазахъ). Урічливі очі. Ном. № 8392. 2) Котораго можно сглазить. Шух. І. 196. Я не врічлива.
Шаговий, -а, -е. Грошевый. Була б шагових бубликів узяла, то й стала б усіх обділити.
Шкитильг меж., выражающее прихрамываніе. Ногу підколола. Шкитильг, шкитильг! Ні, не піду шкитильгаючи між люде, — вернусь. Г. Барв. 73.