Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вихлюватий, -а, -е. Шаткій. Вихлюватий човен. Волч. у.
Вовтузитися, -жуся, -зишся, гл. Возиться; барахтаться; ерзать. Він так вовтузиться з тим бичком. Рудч. Ск. II. 14. Ви поб'єтесь, а мені треба потім з вами вовтузитися та лікарувати. Кіев.
Гостри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Точить, острить. Щоб мечі, шаблі гострили. Шевч. Гостри́ти зу́би. Приготовляться къ чему, острить зубы на кого, замышлять противъ кого. Не гостри зубів, бо не будеш їсти. Ном. № 3832. Вони на нас зуби гострять. Рудч. Ск. Гостри́ти о́чі, язики́. Острить зубы, замышлять противъ кого. І ворог мій на мене очі гострить. К. Іов. 36. Язики на мене гострять. К. Псал. 313.
Заграни́чити, -чу, -чиш, гл. Опредѣлить, указать границу.
Лежня́, -ні́, ж. = лежа. За лежнею ніколи посидіти. Ном. № 10846.
Наддністря́нський, -а, -е. Приднѣстровскій. Желех.
Побужати, -жа́ю, -єш, гл. = побуджати. Рано, рано-пораненько уставала, ще й раніше матуся подужала. Чуб. V. 487.
Позлотка, -ки, ж. = позлітка 1. Позлотку із чистого коміра воздирає. АД. І. 250.
Попробуркуватися, -куємося, -єтеся, гл. Пробудиться (о многихъ). Як тіки попробуркуються пани, тоді біда!
Похалаштати, -та́ю, -єш, гл. Оскопить (многихъ).