Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Батеньків, -кова, -ве Принадлежащій отцу, батюшкѣ. Чуб. II. 18. Первий же двір — свекорків, другий же двір — батеньків: Маркев. 139.
Віджинати, -на́ю, -єш, сов. в. віджати, відіжну, -неш, гл. Жать, сжать за долгъ.
До-пуття́, нар. Какъ слѣдуетъ.
Дурні́сінький, -а, -е. Совершенно глупый. Рудч. Ск. II. 174. дурни́й дурні́сінький. До крайности глупый.
Кокус, -су, м. 1) Коксъ. Славяносерб. у. 2) Раст. Potentilla verna. L. ЗЮЗО. І. 132.
Нака́пати, -ся. Cм. накапувати, -ся.
Причинець, -нця, м. Зачинщикъ, виновникъ. Закр.
Рабівницький, -а, -е. Грабительскій.
Співун, -на, м. Пѣвунъ. Зміев. у. Мир. ХРВ. 131.
Упогонити, -ню, -ниш, гл. Умѣть, быть въ силѣ погонять воловъ, запряженныхъ въ плугѣ, и управлять ими. Я оціх волів сам упогонив, а хлопець не впогоне. Волч. у. (Лобод.).