Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відкараскатися, -каюся, -єшся, гл. Отдѣлаться, отбояриться. Лихим лихом причепивсь, насилу відкараскався від його. Черк. у.
Загуркота́ти, -чу́, -чеш и загуркоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Загремѣть раскатами. Ком. II. 34. Буря повстала, загуркотіло. Мет. 58. 2) Застучать, загремѣть. Гур! гур! гур! щось страшно загуркотіло по-під вікнами й стихло. То підкотилась карета. Левиц. Пов. 317. Заскреготали зубами відьми й загуркотіли з хати. Грин. І. 68.
Пасок, -ска, м. 1) Ум. отъ пас. 2) Кожаный поясъ съ пряжкой. Чуб. VII. 417, 418. 3) Бритвенный ремень.
Плюгавий, -а, -е. Гадкій, скверный, дрянной; презрѣнный. К. ЧР. 424., Ум. плюгавенький. Плюгавенький панок. О. 1862. IX. 72.
Погрітися, -гріюся, -єшся, гл. Погрѣться. З тобою холодно, піду у пекло погріться. Шевч. 300.
Похильний, -а, -е. = похилий 1. Похильнеє дерево похиляється, а покірливе дитятко поклоняється. Н. п. Нігде мені постояти під похильним тином. Мил. 73.
Припадистий, -а, -е. 1) Пологій. Мнж. 190. Добру хату збудував, та припадиста стріха, так як пастка. 2) Тѣсный, низкій въ подъемѣ (о сапогѣ). Припадисті чоботи. Мнж. 190.
Проміння, -ня, с. соб. Лучи. Сонце... сипнуло промінням по росяних травах. К. ХП. 23. Зійшов місяць і вдарив ясним промінням по білих хатах. МВ. І. 39.
Таланити, -нить, гл. безл. Удаваться. Мені не таланить. Шейк.
Хрунькати, -каю, -єш, гл. = хрокати 1. Гн. І. 129.