Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Великий, -а, -е. 1) Большой; великій. Як світ великий, так різне на чім буває. Ном. № 397. Як у воді не без чорта, так у великого пана не без жида. ЗОЮР. I. 146. Великий дурень. Ном. великого стоїти. Много стоить; много значить. велика дорога. Дальняя дорога. Ой не їдь, синку, у велику дорогу. Н. п. велика голова. Умная голова. Нема чого журитися: нехай той журиться, що велику голову має. Ном. великий луг. Такъ называлась у запорожцевъ низменность по лѣвой сторонѣ Днѣпра, ниже о. Хортицы, отъ устья рѣки Мокрой Московки до перваго впаденія въ Днѣпръ р. Конки, покрытая огромнымъ вѣковымъ лѣсомъ, болотной травой и высокими камышами. Эварн. Вольн. запор. казаковъ. (2-е изд.) 124, 274. Січ — мати, а Великий Луг — батько. Ном. № 757. Ой повій, повій, вітре, через море та з Великого Лугу. Шевч. 56. великий піст. Великій постъ. Ном. № 6410. великий понеділок, вівторок и пр. Страстной понедѣльникъ, вторникъ и т. д. Ном. № 11567. велика руїна. Періодъ въ исторіи правобережной України между 1672 и 1678 г. великий час. Продолжительное время. не за великий час. Въ короткое время. великого коліна, великої руки. Знатный, родовитый. Св. Л. 217. 2) Рослый, высокій. Великий рости та розумний будь. Ном. Великий до неба, а дурний як треба. Ном. № 6347. 3) Названіе медвѣдя у гуцуловъ. Шух. І. 22.
Жа́хно нар. Страшно.
Зайоло́зити, -жу, -зиш, гл. = заялозити.
Залива́ння, -ня, с. Заливаніе.
Кухарівна, -ни, ж. Дочь повара.
Обаполок, -лка, м. 1) Горбыль, крайняя доска при распилкѣ бревна. 2) Окраина. Кий там чорт у Харькові городи! хиба по обапілках города. Лебед. у.
Осмалювати, -люю, -єш, сов. в. осмалити, -лю́, -лиш, гл. = обсмалювати, обсмалити. Заходились коло того кабана, осмалили його. Рудч. Ск. І. 157.
Подзєґун, -на, м. Презрительное названіе бѣлорусса.
Продовжувати, -жую, -єш, сов. в. продовжити, -жу, -жиш, гл. Продлять, продлить, протянуть. Доброму чоловіку продовж, Боже, віку. Ном. № 4430.
Стишатися, -шаюся, -єшся, сов. в. стишитися, -шуся, -шишся, гл. Утихать, утихнуть, успокоиться. На селі вже гомін стишався. МВ. (О. 1862. І. 173). А щоб ти не стишавсь. Ном. № 3736. Вона лягла стишилась-стишилась, — тіки дух зводиться. Павлогр. у. Ледві вже його розговорила: і цілувала вже, і обнімала, — насилу стишився. МВ. (О. 1862. III. 66). Навіки стишилась. Мил. 165.