Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Варудити, -джу, -диш, гл. Томить. Коло серця варудить. Cм. марудити.
Висмик, -ку, м. Возвышеніе на дорогѣ. Не хочу багацько набірать, а то буде мені до Богуслава три висмики, то важко на коні. Каневск. у. Ум. ви́смичок.
Водити, -жу, -диш 1) Водить. А там милий по садочку ходить, свою милу за рученьку водить. Н. п. Не мені вас, братця, на ляха водити, не мені тепер старому булаву носити. Шевч. 235. Водить очима, неначе злодій по ярмарку. Ном. № 13585. 2) Одѣвать. Що ти мене як старця у драному водиш? Екатеринослав. г. Ликом в'язаний, у ликах ходе та й всіх у ликах воде. Ном. 849. Ой дівчина гордовита козака любила й у тоненьких сорочечках по буднях водила. Грин. ІІІ. 233. 3) Тянуть дѣло, водить. Довго він тебе водитиме! Рудч. Ск. II. 58.
Доку́чливо нар. Надоѣдливо. МВ. ІІ. 196.
Збі́йник, -ка, м. Разбойникъ. Вх. Уг. 240. Ум. збі́йничок, збійниченько. Гол. І. 172.
Полочок, -чку, м. Ум. отъ піл.
Розводка, -ки, ж. Желѣзный ключъ къ пилѣ, которымъ разводятъ ея зубья.
Устелити, -ся. Cм. устеляти, -ся.
Шлак, -ку, м. Кромка сукна. Желех. Гол. Од. 55.
Щенюк, -ка, м. = щеня 1, 2. Вх. Пч. II. 5. Вх. Зн. 84.