Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відмикатися, -каюся, -єшся, сов. в. відімкнутися, -нуся, -нешся, гл. Отпираться, отпереться (о замкѣ). Не відмикається чогось замок: чи заіржавів, чи й зовсім поламався.
Гаджучка, -ки, ж. Молодая смерека вышиной до 1 1/2 метра. Шух. І. 176.
Крушина, -ни, ж. 1) Крушина, Rhamnus frangula. Нема роду-родини, ні вірної дружини, тілько в саду крушина. Чуб. V. 332. 2) Печаль, кручина. А на моїй голові штирі крушині. Ой перша крушина — отець-мати померла. Чуб. V. 585.
Лої́ти, лою́, -їш, гл. Смазывать жиромъ. Желех.
Мисте́цький, -а, -е. Мастерской.
Папушник, -ка, м. Пасхальный хлѣбъ, баба. Полт. г.
Поїзжати, -жаю, -єш, гл. Ѣздить, разъѣзжать. Дев'ятеро коней водить, на десятім поїзжає. Грин. III. 591. Наш папочок молоденький на конику поїзжає, до двору женчиків займає. Чуб. III. 239.  
Простугоніти, -ню́, -ни́ш, гл. Прогремѣть, простучать. Крамарський віз (шляхом) простугонить. МВ. І. 22.
Пугавій 2, -вія, м. = пуга (кнутъ). Козел. у. Слов. Д. Эварн.
Утокмити, -млю, -миш, гл. 1) Устроить, пристроить. Насилу ми його втокмили (на службу). Екатер. у. 2) Устремить. На стелю очі утокмила. Мирг. у.