Довгочху́н, -на́, м. Долго чихающій.
Зашати́рити, -рю, -риш, гл. Замотать. Він у мене гроші зашатирив.
Корчити, -чу, -чиш 1) Корчить, гнуть. Як берест од огню корчиться, так... місячного відьмача, або відьму, щоб корчило і ломило. Хлопці сиділи, постолики корчили.
2) Кривить. Батько як зачав корчити лице.
3) = корчувати.
Ло́щина, -ни, м. = лощовина. На лощині пасеться стадо турів. . Ум. лощинка.
Лю́де, -де́й, мн. 1) Люди. Бог Богом, а люде людьми. Бог судить не так, як люде. От уже й люде трапляються, — от уже й заміж пора — Які там, мамо, люде? — Харько Кабиця. з його люде будуть. Изъ него толкъ будетъ. Я тоді ще бачив, які з його люде будуть. вас за людей мають. Васъ считаютъ за людей, къ вамъ относятся какъ къ людямъ. в людях. Публично, при народѣ. Шануй одежу в дворі, вона тебе в людях. 2) Простой народъ. Дивись! пан, а балака, як люде. Чи пани, чи люде? То пани, а ми люде. Ум. людки́. людоньки, людочки. Людоньки! та де в мене гроші взялися? Людочки! як же я злякалась! Ув. людиська, люди́ща. Єсть люде, єсть і людиська (людища).
Попідганяти, -ня́ю, -єш, гл. То-же, что и підігна́ти, но многихъ.
Поприпізнятися, -ня́ємося, -єтеся, гл. Запоздать (о многихъ).
Посьорбати, -баю, -єш, гл. Похлебать. Мали ту надію, як море стане закипать, щоб юшки добре посьорбать.
Сімнадцять, -ти числ. Семнадцать.
Славен, -вна, -не = славний.