Двойко́ чис. Двое, пара. Родилося у їх скоро двойко діток — близнята: син і дочка. Нас тілько двойко в світі. Худібчину завів і діток сплодив двойко: карапуза хлопчика та скверуху дівчинку.
Ді́льчий, -а, -е. Раздѣльный. Дільчий акт, реєстр.
Доо́чне нар. Лично, самолично.
Дохожа́лий, -а, -е. Взрослый, въ лѣтахъ. Дохожалий таки був парубок, та й умер. Дівка вже дохожала, не сьогодня — завтра заміж піде.
Змаліти, -лію, -єш, гл. Сдѣлаться меньше, уменьшиться.
Кабіж, -жу, м. = шкода 1. Він став і стереже, щоб іще кабіжу не наробили.
Померки, -ків, м. мн. Мракъ. Сизі померки ночі. Крізь шибки уриваються жовтуваті померки. Нехай його важка окриє хмара, і померки исповнять його страхом.
Призьба, -би, ж. = призба. Стара сиділа з дочкою на призьбі і здалека вгледіла сина.
Уладити, -джу, -диш, гл. = уладнувати. Тут як би владить так, щоб який-небудь неборак не здумав шелесту зробити.
Шкірка, -ки, ж. Ум. отъ шкіра.