Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гетьма́н, -на, м. Гетманъ. Без гетьмана військо гине. Ном. №751. Ей, чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький починив, що з ляхами із мостивими панами у Білій Церкві замирив. АД. II. 110. Ум. гетьманонько. К. ПС. 21.
Нао́чне нар. 1) Видимо, очевидно, явно. 2) Своими глазами.
Нахвалятися, -ля́юся, -єшся, гл. Угрожать. Нахвалялись обікрасти. Рудч. Ск. І. 202. Вилаяв Хведора, трохи не бив і нахвалявся, що... з світу зжене. Мир. Пов. І. 119.
Неприхильник, -ка, м. Противникъ, непріязненный. Желех.
Няньчитися, -чуся, -чишся, гл. Няньчиться.
Оратися, -рю́ся, -ре́шся, гл. Пахаться. Орися ж ти, моя ниво, долом та горою. Шевч.
Повтишкувати, -кую, -єш, гл. Втолкнуть (многихъ). Не спить Сатанаїл з першими янголами, темнішими, да радиться, щоб Бога і тіх янголів у воду повтишкувати — повпихати. Чуб. І. 144.
Познавати, -наю́, -є́ш, сов. в. познати, -знаю, -єш, гл. = пізнавати, пізнати. ЗОЮР. І. 210. Вийди, мати, з хати познавати дитяти. Мет. 171.
Попідтикати, -ка́ю, -єш, гл. Подоткнуть (во множествѣ). Попідтинали під яку тільки було можна стріху сухого бадилля. О. 1862. ІІ. 55. Попідтикали плахти. К. (ЗОЮР. II. 265).
Порятувати, -ту́ю, -єш, гл. Спасти.