Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відвильнути, -ну, -неш, гл. Отлучиться на короткое время. Тільки одвильне куди мати, — то вже дитина й долі, упала з полу. Пирят. у.
Княжевський, -а, -е. Княжескій. Княжевські челядинці вештались по містечках, селах і хуторах. Стор. МПр. 65.
Матеркува́ти, -кую, -єш, гл. Бранить по матери. Вх. Лем. 434.
Нагаї́ще, -а, м. Ув. отъ нагай.
Повідломлювати, -люю, -єш, гл. = повідламувати.
Притикач, -ча, м. = притика 1. Шух. І. 165.
Пупець, -пця́, м. 1) Ум. отъ пуп. Купець, щоб тобі усох пупець. Чуб. І. 260. 3) Пуповина. Дитині в її животі пупець... обмотався довкола шиї. ЕЗ. V. 180. 3) Пупокъ, птичій желудокъ. Вх. Лем. 459. Желех. 4) Часть косы (инструмента). Cм. коса 1. Шух. І. 169.
Рукомесниця, -ці, ж. 1) Ремесленница. 2) Мастерица. Та така дівка: сказано — до всякого шитва рукомесниця. Харьк. г.
Тиди-денця, меж., выражающее стучаніе зубовъ отъ холода. Тиди-денця! дайте веретенця! Шейк.
Трухан, -на, м. Индюкъ. Шейк. Вх. Зн. 71.