Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Діді́вщина, -ни, ж. 1) Дѣдовщина, наслѣдіе, оставшееся послѣ дѣда. 2) Время, въ которое жили дѣды. Свідок слави дідівщини з вітром розмовляє, а внук косу несе в росу, за ними співає. Шевч. 48.
Инакше нар. = инак. Инакше на. Рудч. Ск. І. 126.
Одзьобувати, -бую, -єш, сов. в. одзьо́бати, -баю, -єш, гл. = обполювати, обполоти. Вх. Лем. 442.
Пирскач, -ча, м. пт. = омелюх. Вх. Пч. II. 15.
Повбивати, -ва́ю, -єш, гл. Перебить, убить (многихъ). Той кінь їх повбивав. Рудч. Ск. І. 156. В одній хаті три татарюги сидять посеред хати... От наші їх повбивали... і повернули додому. ЗОЮР. І. 103.
Повгодовуватися, -довуємося, -єтеся, гл. Откармливаться, откормиться (о многихъ). Гарно у вас индики повгодовувалися. Васильк. у.
Потемнити, -ню, -ниш, гл. Ослѣпить. Щоб тебе побило, потемнило на путі, на дорозі і куди ти повернешся лицем своїм! Ном. № 3786.
Пудити, -джу, -диш, гл. 1) Гнать. Молоде гудь, та в двір пудь, а старе хвали, та з двора веди. Міусск. окр. 2) Мочиться. Кіевск. у.
Розгари, гар, ж. мн. Семикъ, праздникъ Тройцы. Ном. № 4 59.
Спокійно нар. Спокойно. Ум. спокійненько, спокійне́сенько. Він спокійненько собі й каже. МВ. (О. 1862. III. 50).