Вовченя, -няти, с. = вовча. Вовчиця на сонці з вовченятами грається.
Гич, -чі, ж.
1) Стебли съ листьями — преимущественно у огородныхъ и бакшевныхъ растеній.
2) ні гич. Ничего. Мужики вільні стали, панів ні гич ся не бояли. і гич не до речі. Ни складу, ни ладу.
Запла́кати, -чу, -чеш, гл. 1) Заплакать. Заплач, дурню, по своїй голові. Козак з біди не заплаче. 2) Заплакать что. Заплакала чорні очі, заплакала брови. 3) — кого́. Причитаньями и плачемъ какъ по мертвому уморить. Встрѣчено у Г. Барвинокъ: Раз, так жартувавши, на вечерницях дівку заплакали. Жартували, жартували, а послі й кажуть: «Умри, Галю, ми по тобі голоситимем». Та́ з сміхом і лягла. Вони зложили їй руки... (і стали голосити). Далі дівчата вже й годі, стали її будити — не встає... а у їй і духу нема.
Ли́штва, -ви, ж. 1) Вышивка бѣлыми нитками въ видѣ глади. Ой чи є де дівка пишна, що в поділках лиштва? А мені хрещена мати лиштву вишивала. 2) Обшлага рукавовъ мужской или женской рубахи. Вообще обшивка, оторочка въ рубахѣ или юбкѣ. 3) Планка. На шпарках лиштва. Боковыя планки въ крышкѣ сундука. 4) Наличникъ (въ окнахъ, дверяхъ). 5) Продольный брусокъ створчатаго окна. Ум. ли́штовка.
Неживий, -а́, -е́ Неживой, мертвый.
Обнімчити Cм. обнімчувати.
Отлас, -су, м. Матерія: атласъ.
Побратимець, -мця, м. = побратим. Ото його і гості й побратимці.
Склеп, -пу, м.
1) Сводъ.
2) Склепы. Ой казав пан Каньовський ще й склеп склепувати, молодую Бондарівну гарно поховати.
3) Подвалъ, подземелье; погребъ. Від смерти і в склепу не замуруєшся. Тільки у Скутарі, в склепу, не дрімають козаки сердеги. Чого вони ждуть?
4) Магазинъ, лавка. Ум. склепик.
Украяти, -раю, -єш, гл.
1) Отрѣзать. Дружба ножа не має, нам хліба не вкрає. Я вкраяв би свого живого серця.
2) Откроить, отрѣзать.