Безецно, нар. Безстыдно.
Виклюнути, -ну, -неш, гл. = виклювати.
Гаркун, -на, м.
1) Ворчунъ.
2) = гаркуша.
Кватиронька, -ки, ж. Ум. отъ кватира.
Лук, -ка, м. 1) Дуга. 2) Лукъ. Улучив, як стрілою з лука. Та вистрелив молодий козак із тугого лука. 3) Снарядъ шерстобита, которымъ онъ разбиваетъ шерсть. Части его: собственно лук (1) — деревянный брусокъ съ закругленными гранями, конецъ котораго, находящійся по правую сторону работающаго, нѣсколько тоньше; сквозь этотъ конецъ проходить клинышекъ съ выемкою, кобилка (2); къ лѣвому концу прикрѣплена четырехугольная дощечка — тарілка (3), имѣющая посрединѣ круглое отверстіе (4) и притянутая къ луку веревочкой, называемой натягач (4б); тетива этого лука называется струна (5): начинаясь у праваго конца, она проходитъ черезъ кобилку до тарілки и черезъ тарілку. Посрединѣ лука находится (6) крючекъ, за который лук прикрѣпленъ къ чаплії́ (7), состоящей изъ деревяннаго брусочка съ веревочками съ обоихъ концовъ: къ нижней веревочкѣ прикрѣпленъ лук, а верхняя привязана къ гвоздю въ стѣнѣ. Особымъ снарядомъ шляхуном (Cм.) работникъ дергаетъ за струну, лежащую во время работы на шерсти, которая отъ движенія струны и разбивается.
Під 1, по́ду, м. 1) Низъ, низменное мѣсто, западина. Перепелиця сіла на, поду. 2) Основаніе, мѣсто для основанія чего либо, напр. стога, печи и пр. Поди під стіжки. 3) Возвышеніе, подмостки, напр. возвышеніе въ мельницѣ, гдѣ находятся жернова. Часто во мн. ч. У клуні пшениця на подах була. 4) Неподвижное основаніе вѣтряной мельницы. 5) = горище. Ум. підок.
Позмордовувати, -вую, -єш, гл. Измучить, изнурить (многихъ).
Пшоняний, -а, -е. Пшенный. Хазяйка подавати стала із маслом пшоняних млинців.
Рубатє, -тя, с. соб. Бѣлье; лохмотья.
Хвабрикант, -та, м. Фабрикантъ.