Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відділятися, -ляюся, -єшся, сов. в. відділитися, -люся, -лишся, гл. Отдѣляться, отдѣлиться.
Відняти Cм. віднімати.
Достарча́ти, -ча́ю, -єш, гл. Доставлять. Коням достарчали вволю сіна й вівса. Левиц. І. 504.
Доста́чування Cм. достачання.
Лимарюва́ння, -ня, с. Занятіе шорничествомъ.
Перелюбець, -бця, м. Прелюбодѣй. Краде злодій — помагаєш, з перелюбцем накладаєш. К. Псал. 119.
Повіт, -ту, м. 1) Уѣздъ. Левиц. Пов. 208. Таких ведмедів на приміті ще трохи є у нашому повіті. Гліб. 2) повітами. Мѣстами, полосами. Оцей сніг випав не скрізь, а повітами: от за Любар, то й нема вже. Н. Вол. у.
Помилепшо нар. Ошибочно.
Ріжа, -жі, ж. 1) Поляна, врѣзывающаяся клиномъ въ лѣсъ. Шух. І. 220, 211. 2) Гусеница насѣкомаго Arctia Hebe. Вх. Пч. І. 5.
Старувати, -ру́ю, -єш, гл. 1) Проводить старость. Сим. 227. 2) Распоряжаться въ качествѣ стараго и старшаго. Чемеричка побивалась мов несамовита, наскликала прать і мазать, шити і білити сіять борошно, вчиняти і діжу місити. Харитина ж так, як пані, тільки старувала. Мкр. H. 20. 3) Разсуждать, какъ старикъ. Хто тілько старує, а робить — не доробляє. Ном. № 6543.