Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вибрикувати, -кую, -єш, гл. 1) Подпрыгивать, подскакивать, лягаясь. Скотина вибрикує, йдучи до води. Грин. I. 253. 2) Рѣзвиться, шалить (о дѣтяхъ). Щоб наші діти так вибрикували. Ном. № 11620.
Гости́нонька, -ки, м. Ум. отъ гостина.
Друля́ти, -ля́ю, -єш, одн. в. дру́лити, -лю, -лиш, гл. Толкать, толкнуть. Миються люде і друляють одні других в воду. МУЕ. ІІІ. 39.
Зрадливість, -вости, ж. Вѣроломность, предательство. К. Кр. 17.
Набро́їти, -ро́ю, -їш, гл. Накуралесить, надѣлать глупостей. Тепер же на мене звертає, сама наброївши біди. Котл. Ен. VI. 13.
Переспа, -пи, ж. Пересыпь, земляная насыпь.
Посолодшати, -шаю, -єш, гл. Сдѣлаться слаже. Запіканка посолодшала. Стор. II. 221.
Співак, -ка, м. 1) Пѣвецъ. Співак, танцюра на всі руки. Котл. Ен. IV. 11. Так ось коли побачив співака! яка мальована та штучна птиця. Греб. 391. 2) Пѣвчій. 3) Названіе собаки. Kolb. І. 65. 4) пт. Sylvia, травникъ. Вх. Пч. II. 14. Ум. співаченько, співачок. Федьк. І. 28. Лівничок-співачок. Мнж. 3.
Тутечка, тутечки, нар. Ум. отъ тут.
Чепачок, -чка, м. Ум. отъ чепак.