леміш

Лемі́ш, -ша́, м. 1) Сошникъ, лемехъ (въ плугѣ). Чому ви, хлопці, не орете? — Да, дядьку, свято — Яке свято? — Чересло й леміш ізнято. ЗОЮР. І. 146. Може викую я з його до старого плуга новий леміш і чересло і в тяжкі упруги, може, зорю переліг той. Шевч. 669. Зробив з лемеша швайку. Испортилъ дѣло, гора родила мышь. Ном. № 7613. Ум. леме́шик.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 355.

Випадкові слова

Окульбачити, -чу, -чиш, гл. Осѣдлать.

повністю...

Амбо́на, -ни, ж. Амвонъ. Поучали з церковної амбони рідних братів чужою мовою. К. ХІІ. 122.

повністю...

Попри пред. 1) Возлѣ, подлѣ, около, мимо. Гн. II. 60. Даруй, Боже, мирові, та й нам попри мир. Камен. у. Іде попри вас як товарина: ні помагай-бі, а ні здоров не скаже, то то ж гріх! Камен. у. Йду попри корчму, коли щось співає. Камен. у. Ту пшеничку жала кречная панна, попри ту пшеницю угляний гостинець, їхав туди, їхав поповиченько. Гол. IV. 107. 2) Вмѣстѣ съ, при. Попри пса і коти люде до нині годуют сі. Гн. І. 78.

повністю...