Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

щебетуха

Щебетуха, -хи, ж. 1) Пѣвунья (о птицѣ). 2) Говорунья, болтунья. Чом до мене не говориш, моя щебетухо? Чуб. V. 332. Ум. щебетушка, щебетушечка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 523.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЩЕБЕТУХА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЩЕБЕТУХА"
Винниченко, -ка, м. Сынъ винокура.
Запарши́віти, -вію, -єш, гл. 1) Покрыться паршами. 2) Подурнѣть.
Наґвалтува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Надѣлать шуму, крику.
Перебийніс, -носа, м. Съ перебитымъ носомъ.
Повстання, -ня, с. Возстаніе. Левиц. І. 146.
Розбути, -ся. Cм. розбувати, -ся.
Розляскатися, -каюся, -єшся, гл. Приняться щелкать (кнутомъ).
Смалій, -лія, м. Человѣкъ жгущій, опаливающій что-либо; въ частности: рѣжущій и опаливающій свиней.
Спохова нар. Наклонно. Шух. І. 79. Cм. слухово.
Турмак, -ка, м. Узникъ, сидящій въ тюрьмѣ. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЩЕБЕТУХА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.