Вимовно нар.
1) Выразительно.
2) Условно.
Вугнавець, -вця, м. = гунявий.
Гордува́ти, -ду́ю, -єш, гл. 1) Пренебрегать. Сама себе дурною називала, що Орликом гордувала. Він нами гордує. 2) Гордиться, чваниться. Вона багато гордує.
Жа́тися I, жну́ся, жне́шся, гл. Жаться, быть пожинаемымъ. Рутульці з криком в город пруться, як од серпа колосся жнуться.
За́в'Язочка, -ки, ж. Ум. отъ за́в'язка.
Засо́хляний, -а, -е. = засохлий. Тісто зверху не засохляне.
Застіба́ти, -ба́ю, -єш, сов. в. застібну́ти, -бну́, -не́ш, гл. Застегивать, застегнуть. Застіба повагом ґудзик.
Повідносити, -шу, -сиш, гл. Отнести (во множествѣ). Повідносив йому все, що мав.
Позасвідчувати, -чую, -єш, гл. Засвидѣтельствовать (во множествѣ).
Челюстники, -ків, м. мн. = челюсти. Cм. челестник.
