Запиха́ти, -ха́ю, -єш, сов. в. запха́ти, -ха́ю, -єш, гл. Запихивать, запихнуть. Петрушкою рот запхала.
Заходень, -дня, м. Пришлецъ. Під пальмами ховався мовчазливий, Скитавсь по кам'яній пустині одинокий, мов заходень, стратенець нещасливий, Серед чужих людей безлюдник боязливий.
Накльо́вуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. наклю́нутися, -нуся, -нешся, гл. 1) О яйцѣ съ птенцомъ: наклевываться, наклюнуться, пробиваться, пробиться сквозь стѣнку яйца передъ вылупкой. Коли наклюнулось, то й вилупиться. 2) Начинаться, начаться, зарождаться, зародиться. У нас наклюнулось наче на хороше життя. (Думка) тільки накльовувалась у його. Наше слово загартоване в устах Олегів, Святославів, Володимерів іще тогді, як Москва й не наклюнулась.
Недомова, -ви, об. Неумѣющій говорить, косноязычный, заика. Не годиться він у сватове затим, що недомова. Куди йому грішному! там така з його недомова.
Пам'ятати, -та́ю, -єш, гл. Помнить. То дався мені гетьман Хмельницький гаразд добре знати, буду його вовік пам'ятати. Хто в пір'я поростає, хай на бідного пам'ятає.
Повгинатися, -на́юся, -єшся, ж. Вогнуться (во многихъ мѣстахъ). Дошки повгиналися.
Пожидовіти, -вію, -єш, гл. Ожидовиться, усвоить себѣ еврейскія замашки и пр.
Прабабський, -а, -е. Относящійся къ прабабушкѣ, ей принадлежащій. Прабабські казали б казочки.
Уступати, -паю, -єш, сов. в. уступити, -плю, -пиш, гл. 1) Вступать, вступить, входить, заходить, зайти, войти. Половина місяця в хмари вступило. Опріч пана, у світлицю ніхто не вступає. Ніженьками у сінечки вступити. За Марусею Юронько у слідки уступає. Напросив короля, як буде їхати з Хвостова, то щоб і до його вступив. Уступіте, спасибі вам, до господи. 2) Выходить, выйти замужъ. Та пошлю ік батечку: чи звелить мені гуляти, чи за нелюба вступати. уступити у зако́н. Жениться. 3) — у чоботи, у черевики. Надѣвать (обувь). Л уступив у чоботи та й вийшов. 4) Уступать (въ цѣнѣ). Уступив, не торгувавшись.
Хверцювати, -цюю, -єш, гл. Щеголять, франтить. Хверцюй же тепер простоволоса.
