Ґлузува́ти = глузувати.
Да́вній, -я, -є. 1) Давній. Се, може, є давній бідний невольник із неволі утікає. Вони не так старі, як давні. В давній дуже жив він вік. 2) Древній, старинный. Дві церкви, — одна мурована висока, друга дерев'яна і давня сильно. В давні времена, як ходив по землі Бог з Петром і Павлом. Да́вня річ, да́вня давнина́. Давно минувшее. 3) Прежній. Давні пригоди боронять від шкоди. Шапка сива, виступка козацька настояща, ще давніх козаків.
Дереві́й, -ві́ю, м. Раст.: а) Achilla Millefolium, деревей. б) Hypericum perforatum. Cм. Бождеревок.
Долуба́ти, -ба́ю, -єш, гл. = длубати. Почав долубать. Продолубав таку вже дірочку, шо й кулак улізе.
Зорудувати, -дую, -єш, гл. Справиться, сдѣлать что. Не зорудує ніяк із Настусиним батьком. Що задумав, то вже зорудує.
Каюк, -ка, м. Родъ лодки; въ различныхъ мѣстахъ различной величины и устройства: на Днѣстрѣ и Днѣстровскомъ лиманѣ до трехъ сажень длины, сдѣланная изъ досокъ, рыболовная лодка. въ Полтав. г. — килевая лодка изъ цѣльной колоды, поднимающая груза до 30 пуд. въ — небольшая рыболовная лодка для одного человѣка. Въ думѣ «Про Кішку Самійла» каюки имѣются у запорожцевъ: когда Самійло Кішка подъѣхалъ къ о. Тендрову на турецкой галерѣ, — тоді козаки у каюки скакали, тую галеру за мальовані облавки брали та на пристань стягали. Ум. каючо́к. Разів з чотирі погребнувся і з каючком причалив.
Нара́льник, -ка, м. Желѣзная часть рала, одѣвающаяся кописть, родъ сошника.
Огрійливий, -а, -е. Согрѣвающій, теплый.
Пойняти, -йму, -меш, гл. = поняти.
Фрамуга, -ги, ж. Инша.
