Бабі́ти, -бі́ю, -єш, гл. 1) Дѣлаться женоподобнымъ, бабиться, изнѣживаться. Cм. ба́́битися. 2) Набрякать, отекать. 3) Сморщиваться отъ долгаго пребыванія въ водѣ (о человѣч. тѣлѣ). Руки бабіють, як довго в воді бовтаєшся.
Виголос, -су, м. Произношеніе; выраженіе.
Відстановний, -а, -е. Отставной. Він відстановний москаль і з давніх москалів нема старішого над його.
Звива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. зви́ти, зів'ю́, -єш, гл. 1) Свивать, свить. Чи ти звелів орлові підійматись на висотах гніздо собі звивати. 2) Сматывать, смотать. Основу зачинає... звивати на клубки. 3) Сплетать, сплести. На свою головоньку вінка не звила. 4) Завивать, завить. А вмієш ти волосся звивати? III. 38).
Козуня, -ні, ж. Ум. отъ коза́.
Ошарпати, -паю, -єш, гл. = обшарпати.
Помантачити, -чу, -чиш, гл. Поточить косу мантачкою.
Порізникувати, -ку́ю, -єш, гл. Побыть мясникомъ нѣкоторое время.
Роз'їздити, -джу, -диш, гл. Испортить ѣздой. Роз'їздили греблю.
Чудотвор, -ра, м. = чудотворець. (Казка) про Оха — чудотвора.
