Гарбарь, -ря, м. Скорнякъ, кожевникъ.
Давлю́чий, -а, -е. Трудно проглатываемый (о пищѣ). Cм. Давучий.
Заку́рювати, -рюю, -єш, сов. в. закури́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Задымливать, задымить. Затопила, закурила сирими дровами. 2) Закуривать, закурить. Люльки з пожару закурили. 3) Заканчивать, закоптить. 4) Запыливать, запылить что. 5) Только сов. в. Быстро побѣжать, быстро поѣхать. Закурив з Кам'янця вже парафіяльним попом. 6) Начинать, начать курить водку, закурить. Отсюда закури́ти — запить, загулять. Продав усю худобу, та як закурив!
За́падь, -ді, ж. Глубокій снѣгъ. Того року западь велика була.
Наги́бати, -баю, -єш, гл. Найти, набресть на что. Ходив, ходив і нагибав десь у куточку ляду, шо він її досі й не примічав. Їхав козак з України да нагибав дівчину край долини.
Партолити, -лю, -лиш, гл. Дѣлать не особенно тщательно, почти то-же, что и партачити.
Поприбавляти, -ля́ю, -єш, гл. Прибавить (во множествѣ).
Святець, -тця, м.
1) Святой.
2) Придорожный памятникъ съ статуею святого.
Скивнути, -ну, -неш, гл. Кивнуть. Та й головою скивнула.
Уселячина, -ни, ж. Всячина. Бессараб.
