Завго́рювати, -рюю, -єш, сов. в. завго́рити, -рю, -риш, гл. 1) Причинять, причинить горе, непріятность. Та хоч бий себе, хоч ріж, — сим нікому не завгориш. 3) Переносн. запрещать, запретить. Нехай брешуть: людім не завгориш.
Загорі́ти, -ся. Cм. загоря́ти, -ся.
Зголодні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Проголодаться. Вже й коні потомили і зголодніли сами. Чого той мировий не где? — люде зголодніли вже. Лис зголоднів так, шо вже їсти хоче.
Клопотія, -тії, ж. = клопота.
Понадточувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и надточити, но во множествѣ
Похресник, -ка, м. Крестникъ. Я йому хрещений батько, це мій похресник.
Сімено, -на, с. Множ. ч. не имѣетъ. Сѣмя на посѣвъ (зерноваго хлѣба).
Ферфела, -ли, ж. Мятель. .
Хвилятися, -ляюся, -єшся, гл. Качаться.
Чахниця, -ці, ж. Раст. Linosiris villosa Dc.
