Відказувати, -зую, -єш, сов. в. відказати, -жу, -жеш, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтить. Як Христа дочитаються, то не одказуючи йому: «воистину воскресе», побажай чого: так і станеться. Ішов козак дорогою: «помагай-бі, женче!» Вона ж йому відказала! «Здоров бувай, серце.» 2) Оставлять, оставить въ наслѣдство, завѣщать.
Же́жель, -ля, м. Мѣсто, открытое для вѣтра. І сів же на жежелі.
Кваситися, -шуся, -сишся, гл. Имѣть кислую мину, хныкать, брюзжать.
Насилко́м, нар. Насильно. І не хотів, так насилком проміняли кобилу.
Розанець, -нця, м. = вергун.
Розвага, -ги, ж. Утѣшеніе, успокоеніе, развлеченіе.
Ростовкти, -чу, -чеш, гл.
1) = ростовкмачити 1. Так паняті носа і ростовк. Ростовкла таку добру макітру.
2) = ростовкмачити 2. Чи ви мене справді морочите, чи на глум піднімаєте? Я нічого тут не ростовчу собі.
Темносірий, -а, -е. Темносѣрый.
Трость, -ти, ж. 1) Раст. Arundo Phragmites L. 2) Каждая тростина отдѣльно. 3) Вѣтки, прутья. Клала би вна мости з калинової трости. 4) Зубья въ блят'ѣ. 5) = тро́ста. Трость з коня йде. Ум. тро́стка. На тому кріслі сидить пан Іван.... тонкою тросткою підпірається.
Тужба, -би, ж. = тужіння. Я прийшов до них, а там така тужба та плач.
