Але́, сз. и меж. 1) Но, однако, впрочемъ. Не родить рілля, але Божа воля. Єсть і біднійші од нас, а живуть же... — Запевне, що живуть; але яка жизнь їх? Хотіла спать, але не спала. Нема нічого без але. 2) Але́ ж, але́ ж бо. Вѣдь, вѣдь; однако уже. Алеж і ти того не зробиш! Ой але ж бо козак Нечай на тоє не дбає, та й з кумою із любою мед-вино кружає. 3) Употребл. въ значеніи: Толкуй! разсказывай! Ну, вотъ! Відкіля се ти тут узявся? — Але, відкіля! Адже ти і зроду тут не бувши та прийшов, а я й часто тут буваю. «Мабуть підсудок?» — Ні! — «Так лев?» — Ні! — «Так мішок з дукатами?» — Ні, ні! «Так папорті цвіток?» — Але-ж! 4) Неужели? Однако! А по чім груші? — По гривні. — Але! 5) Але́-але́! Але́-ж! Какъ бы не такъ! дожидайся! І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! «Годі вилежуватись, іди молотити!» — Але-ж!
Варяниця, -ці, ж. = варениця.
Ведмедько, -ка, м. = ведмедик.
Видюх, -ха, м., видюха, -хи, ж. — мак. = видюк.
Закмі́чувати, -чую, -єш, сов. в. закмети́ти, -мечу, -тиш и закмі́тити, -мі́чу, -тиш, гл. Замѣчать, замѣтить, запоминать, запомнить. Я й закметив їх (слова з книжки) зараз, скоро почув, як він читав. Закмітити у голові собі.
Зугарний, -а, -е. Способный, мастеръ. А ми доженемо. — Зугарні! Заплутаєтесь у своїх полах та й попадаєте. Зугарний теревені правити.
Конопельний, -а, -е. Пеньковый. Конопельна нитка.
Ми́зя, -зі, об. Плакса.
Пестування, -ня, с. = пестіння. Після такого пестування та бачучи материки сльози, туж-туж Оксана не признається, що се вона, плаче.
Проминати, -наю, -єш, сов. в. проминути, -ну, -неш, гл.
1) Проходить, пройти мимо, миновать. Не по правді, мій милий, зо мною живеш, що проминаєш мої ворітонька, до иншої йдеш.
2) Пропускать, пропустить. — А чому ж ти тут квіточки не нашила? — Не вгледіла, та й проминула. Я ось завернусь та нашию.
