Дарува́тися, -ру́юся, -ру́єшся, гл. Дарить кому. У нас така установка, що родина, як їде в гості, — дарується.
Залиця́тися, -ця́юся, -єшся, гл. 1) — до ко́го, на ќого. Ухаживать за кѣмъ (о любовномъ ухаживаніи). Не ходи, не люби, не залицяйся, — не пойду за тебе, ти ж не сподівайся. Чи ти, милий, впився, чи з коника вбився, чи на другу залицявся, мене одцурався. 2) — на ко́го. Имѣть виды на кого, желать кого. А на того Середенка старий дукач залицявся: ходить дукач по ярмарку, собі наймита шукає. 3) Намѣреваться, собираться. Через тебе, вражий сину, мене мати била. Не била, не била, залицялась бити. Подольск. г. Хлопці... вже залицялись бити мене.
Замі́т, ме́ту, м. = замет.
Науковий, -а, -е. Научный. Взявся він освітити науковим світлом ту головку. Визволення народу з крепацтва дорогою просвіти разом і християнської, і наукової.
Обрив, -ва, м. Обрывъ. Із хмари тихо виступають: обрив високий, гай, байрак.
Порушати, -ша́ю, -єш, сов. в. порушити, -шу, -шиш, гл.
1) Двигать, двинуть.
2) Трогать, тронуть. Віл не порушав з ясел жадного стебла. Также и въ нравствен. смыслѣ: Може й Русалку, думаю собі, весна порушить, і піде вона, щоб навтішатися з гаїв, левад та лук.
3) Побуждать, побудить. Як тебе сумління порушило отак зробити?
Ревнувати, -ну́ю, -єш, гл. Ревновать. Гриця кохала та й ревнувала. Я вже не плачу тепер, я вже не ревную, та й не кохаю.
Тряснути, -ну, -неш, гл. Хлопнуть. З батога тряснув.
Украсти 2, -ся. Cм. украдати, -ся.
Цвіріньчук, -ка, м. = цвіркун.
