Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

роспуста

Роспуста, -ти, ж. 1) Распущенность, своеволіе. дати роспусту. Распустить, избаловать. Мала вдова їдну дочку, дала її роспусточку. Грин. III. 386. 2) Развратъ, распутство. Ум. роспустонька, роспусточка.  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 78.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОСПУСТА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОСПУСТА"
Безсилий, -а, -е. Безсильный. МВ. (О. 1862. І. 85).
Веретенний, -а, -е. Относящійся къ веретену. залізо веретенне. Стропильное желѣзо, двухвершковой толщины. Вас. 199.
Застугоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Глухо застучать. Під вікном застугоніло. Св. Л. 222.
Зача́діти, -дію, -єш, гл. Угорѣть.
Знаха, -хи, ж. Знающая, мастерица. Мкр. Н. 36.
Зукрасити Cм. зукрашати.
Окупний, -а, -е. Выкупной.
Перечумакувати, -ку́ю, -єш, гл. Провести извѣстное время, занимаясь чумачествомъ.  
Побивачка, -ки, ж. = побивач. Вх. Лем. 451.
Попович, -ча, м. Поповичъ, сынъ попа.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОСПУСТА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.