Бовтнути, -ну, -неш, гл.
1) Бултыхнуть, упасть въ воду. Бовтнув, як дурень у воду. Вона так і бовтнула в гарячу смолу. Бовтнуло би тобов у безодню! (Брань).
2) Болтнуть. Язиком бовтне та не доведе, а по спині є. От і бовтнув чорзнати що!
Ґ, пред. = К. Добре ґ лежачій колоді і огонь пласти. Їден ґ лісу, другий ґ бісу.
Дохожда́ти, -да́ю, -єш, гл. = дохожати. До отця, до матки дохождати.
Жа́луватися, -луюся, -єшся, гл. Жаловаться. Чоловік якось побив жінку — от вона й побігла до сотника жалуватись. Живи, дочко, на чужині, не жалуйсь мені.
Завору́ха, -хи, ж. 1) Движеніе (въ толпѣ). 2) = заверюха.
За́п'я́ток, -тку, м. Тылъ пятки (въ ногѣ), задникъ, закаблучье (обуви). (Когда явились водки) — Тут вибігло собак з десяток, із хати вийшло душ із п'ять: «Тютю! бери! рви за зап'яток!» Усі гуртом на них кричать. Ум. зап'я́точок. Ще й горошок не зійшов, тілько лободочки, витоптала ж черевички, тілько зап'яточки.
Наддніпря́нський, -а, -е. Приднѣпровскій.
На́зілки, (ків?), мн. Мужское сѣмя у пчелъ. Як на молочко в матки трутні накидають назілки, то й вилупляться бджоли.
Перестрочувати, -чую, -єш, сов. в. перестрочи́ти, -чу́, -чиш, гл.
1) Прострачивать, прострочить. Сами собі та дивуються, що у голуба та сизая голова, а в голубки позолочувана, чорним шовком перестрочувана.
2) = перетихати. Широкая та й улиця очеретом перестрочена.
Сергій, гія, м. Плеть. Цыганъ грозитъ ей плетью. Ох, жінко, жінко! Як почну я тебе отсим сергієм латати, то вся шкура на тобі буде тріщати.