Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

рогачилно

Рогачилно, -на, с. Древко къ ухвату. Канев. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 27.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОГАЧИЛНО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОГАЧИЛНО"
Білилечко, -ка, с. Ум. отъ білило.
Блудець, -дця, м. Заблудившійся. Kolb. І. 107. А в лісі, лісі, лісі недоборі блудило блудців сімсот молодців. Чуб. ІІІ. 419.
Єре́м, єрма́, м. 1) = ярмо. Шух. І. 16
Овечий, -а, -е. Овечій. Овеча натура. Шевч.
Олив'яний, -а, -е. Оловяный. От клятий дмухнув — стала гора олив'яна. Рудч. Ск. II. 73.
Порідішати, -шаю, -єш, гл. = порідшати.
Сівер, -ру, м. Холодъ.
Супорник, -ка, м. Противникъ, соперникъ. Н. Вол. у.
Унизу нар. Внизу.
Хараман, -на, м. Обманщикъ. Вх. Зн. 76. ЕЗ. V. 151. гнути харамани. Дурачить. ЕЗ. V. 151.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОГАЧИЛНО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.