Бунчужний, -ного, м. Носитель гетманскаго бунчука. Бунчужний військовий.
Вогненний, -а, -е. = огненний. Гаряча смола та сірка неначе вогненна річка розливаються.
Жи́тник, -ка, м. 1) Жукъ, появляющійся, когда наливается рожь въ колосѣ. 2) Человѣкъ, крестьянинъ (въ загадкѣ): Підбігла лепетя: вставайте, житники, сідайте на вівсяники, доганяйте шурду-бурду, однімайте штрики-брики (собака, люде, коні, вовк, вівця).
Заме́лювати, -люю, -єш, гл. Закатываться; сходить въ сторону. Сани замелюють. Женці почали замелювати з правого боку, та й поламали постать.
Льох, -ху, м.
1) Погребъ, подвалъ. Льох був серед двору. Двір гарний з рубленою хатою, коморою, льохом і садком. Піди до льоху, до корови, та швидче!
2) Яма, пещера; подземелье. Як з ним побігла на охоту, та грім загнав їх в темний льох. Ярема з Лейбою прокрались аж у будинок, в самий льох; Оксану вихопив чуть живу Ярема з льоху.
Пастирка, -ки, ж. пт. Motacilla, трясогузка. Cм. пастушка.
Припинати, -на́ю, -єш, сов. в. прип'ясти, -пну, -не́ш, гл. Привязывать, привязать, приколоть. Приколень, що коня припинають. Ой припну коня коло калиночки, а сам ляжу спати на край могилочки. Припну фартух дорогий, золотії береги. Припни шаблю в лівім боці.
Снитка, -ки, ж. Раст. Aegopodim Podagraria L.
Сучити, -чу́, -чиш, гл. = сукати. Кроять рушники із китаєчки, сунуть торочки з чорного шовку. Сучи, моя мати, восковую свічу.
Шолуминня, -ня, с. Стебли кукурузы.
