Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

проворкуватий

Проворкуватий, -а, -е. = проворний. Черниг. г.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 461.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРОВОРКУВАТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРОВОРКУВАТИЙ"
Белькотати, -чу́, -чеш, гл. Лепетать, невнятно говорить, бормотать. Язик.... белькотав. Ен. V. 58. Показує ручкою і белькоче: мамо.... Бозя! Кв. «Тату!» белькотали — «тату, тату! ми не ляхи». Шевч.
Гри́венька, -ки, ж. Ум. отъ гривня.
Дробови́к, -ка, м. Охотничье ружье. Аф. 394. Ум. дробовичо́к.
На́веть нар. = навіть.
Нитота, -ти, ж. Раст. Lycopodium selago. Шух. І. 20.
Опак нар. 1) Назадъ. 2) Навыворотъ, наоборотъ.
Подридзати, -дзаю, -єш, подри́зати, -заю, -єш, гл. = подрипати. Подризав (п'яний).... до господи. Грин. II. 333.
Ручно, руїнно, нар. = зручно. Вам би радіти, що так виходить ручно. МВ. (О. 1862. I. 103). Вони тут часто бувають, то їм і рушно сказати батюшці, а мені далеко ходити. Волч. у. (Лобод.).
Ступити I Cм. ступати.
Хряпи, -пів, м. мн. = храпи. Cм. храп 3.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРОВОРКУВАТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.