Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

проволікати

Проволікати, -ка́ю, -єш, сов. в. проволокти́, -чу́, -че́ш, гл. Протаскивать, протаскать, проволочь.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 460.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРОВОЛІКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРОВОЛІКАТИ"
Альта́на, -ни и альта́нка, -ки, ж. Бесѣдка садовая. Левиц. І. 494.
Бальога, -ги, ж. Лѣвша. Угор.
Збу́ток, -тку, м. 1) = збут. О. 1862 IX. 72. 2) Исполненіе.
Зрізати Cм. зрізувати.
На́рошне нар. Нарочно. Рудч.
Невважний, -а, -е. Невнимательный.
Обсуватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. обсунутися, -нуся, -нешся, гл. Осовываться, осунуться, обвалиться.
Попередражнювати, -нюю, -єш, гл. Передразнить (многихъ, о многихъ). Скільки буде дівчат на досвітках, він усіх попередражнює. Харьк. у.
Турчати, -чу́, -чи́ш, гл. = туркати. Невіхна й турчить йому, щоб відвіз та покинув де свою матір у полі. Чуб. II. 434.
Угоріти Cм. угоряти.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРОВОЛІКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.