Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поквокати

Поквокати, -каю, -єш, гл. = поквоктати.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 270.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКВОКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКВОКАТИ"
Вінувати, -ную, -єш, гл. Надѣлять приданымъ, давать приданое. Журилася мати чим зятя вінувати. Гол. IV. 338.
Давни́м-давно́, нар. Очень давно.
Дога́їти, -гаю, -єш, гл. = Догаяти. Сами себе до ночі догаїте. Грин. ІІІ. 432.
Кикнути, -кну, -неш, гл. = ґиґнути. Желех.
Нерозважно нар. 1) Безутѣшно. Нерозважно плакала. Мир. ХРВ. 317. 2) Неразсудительно, легкомысленно.
Присадити Cм. присаджувати.
Руків'я, -в'я, с. Рукоятка, — напр. у креста, хоругви. Мнж. 192.
Собачня, собашня, -ні, ж. соб. Собаки. Чуб. II. 144. Греб. 408. Заскавучала собачня. Стор. МПр. 111.
Сусідній, -я, -є. Сосѣдній. Дівчата оце з сусідніх сіл. Рудч. Ск. І. 131.
Тітуньця, -ці, ж. Ум. отъ тітуня.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОКВОКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.