Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повитиця

Повитиця, -ці, ж. Раст.: а) = повійка. Вх. Уг. 260. ХС. IV. 54. б) Cuscutae. Лв. 98.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 217.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВИТИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВИТИЦЯ"
Де́лі нар. = Далі.
Доде́ржування, -ня, с. Соблюденіе.
Дрисня́, -ні, ж. = дрисля.
Закастри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Загромоздить, заставить пространство вещами. Сіни там невеликі, то ще так закастрено, що й повернуться ніде, — настановлено всього. Новомоск. у. ( Залюбовск.).
Зохотитися, -чуся, -тишся, гл. Почувствовать охоту, желаніе. Харьк. у. Зохотився до школи хлопець. Черк. у.
Косниця, -ці, ж. Усъ растенія? А в пшениці золоті косниці. Грин. III. 94.
Пугач, -ча, м. пт. филинъ, Strix bubo. Злетів пугач на могилу та й крикнув він: пугу. Ум. пугаченько. Ой не пугай, пугаченьку, в зеленому байраченьку. Мет. 283.
Сільниця, -ці, ж. Солонка. Желех. Вх. Лем. 465. Ум. сільничка.
Ставниця, -ці, ж. = стайня.
Цвіркунча, -чати, с. Маленькій сверчокъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВИТИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.