Відморювати, -рюю, -єш, сов. в. відморити, -рю, -риш, гл. — бджоли. Морить, заморить пчелъ. Треба перед Спасом одморювати бджіл.
Дохли́на, -ни, ж. Дохлятина.
Зложити, -жу́, -жиш, гл. = скласти. Зов'ю я віночка й а в штирі грядочки, зложу на головку. Аж його гречка стоїть у стіжку зложена. руки зложити. Умереть. Ручки зложу, очки сплющу та ще слово скажу. неславу зложити на кого. Обезславить. На мене неславу зложили. кожух зложити. Сшить шубу. Нічим гаразд заплатить кравцям, щоб там свитину або кожух зложили.
Злягати, -га́ю, -єш, сов. в. злягти, -жу, -жеш, гл.
1) Склоняться, склониться на что либо, опереться на что либо. Зліг на лісу, постояв. (Пані) сунула з горниці, злягаючи на руки двох хороше зодягнених дівок.
2) Разрѣшаться, разрѣшиться отъ бремени. Уже Дарина злягла. Жінка злягла. Одному чоловікові злягла вночі жінка.
Ключик, -ка, м. Ум. отъ ключ.
1) Cм. ключ.
2) мн. Раст. Primula veris.
Отсе нар. Вотъ, вотъ это. Отсе ви, братці, не добре зробили, що напилого козака гуляти пустили. Отсе тобі, козаченьку, три дороженьки вкупі.
Сніжечок, -чку, м. Ум. отъ сніг.
Сотворіння, -ня, с. Твореніе, существо. На землі, у землі, у морі.... і скрізь бачив усе, кожну людину, кожне найменче сотворінє.
Стукотіти, -чу, -чеш, гл. = стукотати. В хаті у бідного ляда стукоче.
Токарь, -ря, м. Токарь. Токаре-токарочку, виточи тарілочку. Ум. токарик, токаричок.
