Гу́торити, -рю, -риш, гл. Разговаривать. Годі вже вам гуторить про свої смутки. На нашому хуторі по нашому й гутори. Зібрались три дівчини на Різдво, гуторять собі.
Капосник, -ка, м. Пакостникъ.
Напру́жувати, -жую, -єш, сов. в. напру́жити, -жу, -жиш, гл. Напрягать, напречь; натягивать, натянуть. Він напружив ноги, наче доганяв злодія.
Постеляти, -ля́ю, -єш, сов. в. постелити, -лю́, -леш, гл. = постилати, послати. Мила постіль постелила. Ой ти, козаче, ти, хрещатий барвінку, хто ж тобі постеле у дорозі та постілечку.
Призвістка, -ки, ж. Предвѣстіе, предзнаменованіе.
Примірник, -ка, м. Экземпляръ.
Раптово нар. Внезапно, неожиданно. А чому се ви не їсте? — раптово спитала їх, аж крикнула, пані Висока. Гладкий як гукнув на своїх та раптово як кинулися на штурму, дак не дали й брами зачинити.
Тип, -пу, м. 1) Типъ. Виковувався з українки самостійний історичний тип. 2) Печатаніе, изданіе. Заздалегідне словце до другого типу
Тихість, -хости, ж.
1) Тишина, свойство тихаго. Провадили ми наше діло в благодатній тихості.
2) Кротость. Згадай, о Господи, раба твого Давида і тихість праведну його благого серця.
Упинати, -наю, -єш, сов. в. уп'ясти́, упну, -неш, гл. Впускать, впустить (когти). уп'ясти очі. Уставиться глазами. Уп'явши очі у кінець ґнота, божевільно дивився на світло.
