Відбігати 2, -гаю, -єш, сов. в. відбігти, -біжу, -жиш, гл. 1) Отбѣгать, отбѣжать. 2) — що. Терять, потерять. Десь шапку відбіг. Чи одбіжить бува люльку в сварці, а грошей на нову кат-ма, — вони.... купували йому. 3) — чого, кого. Чуждаться, оставлять, оставить, покидать, покинуть. Свого батька змалку відбігаю. Ой що кров живую ссали, — власних скарбів одбігали.
Гайовик, -ка, м. Лѣшій.
Гладуш, -ша, м. Глиняный кувшинъ. Cм. гладушка, гладущик.
Жвакува́ти, -ку́ю, -єш, гл. 1) Глодать. Вовки сіроманці набігали, тіло козацькеє рвали, по балках, по тернах жовту кість жвакували. 2) = жва́кати.
Крижевий, -а, -е. Квадратный. криже́ва плахта?
Набуча́віти, -вію, -єш, гл. Набухнуть, пропитавшись сыростью.
Повиполіскувати, -кую, -єш, гл. Выполоскать (во множествѣ). Повиполіскуй пляшки.
Посмоктати, -кчу́, -чеш, гл. Пососать. Шарпнули муцика, із'їли і посмоктали кісточки. Полежу да посмокчу люльки.
Рантух, -ха, м. 1) Головной уборъ замужней женщины въ Галиціи — бѣлый тонкій платокъ, покрывало. Уся в рантухах та в намистах золотих. 2) Родъ тонкой бумажной ткани. 3) Родъ юбки суконной. 4) = лантух. Ум. рантушо́к.
Смітниця, -ці, ж.
1) = смітник. По улиці, по смітниці, чом на тобі пусто.
2) Лошадь, вывозящая соръ. Добув десь ту (коняку), шо сміття возять.... Ото виїхав, ту смітницю сорокам-воронам кинув.
