Богослов, -ва, м.
1) Богословъ. Богослов, та не однослов.
2) Воспитанникъ послѣдняго класса духовной семинаріи. Один хвилозоф чи й богослов казав промову над якимсь помершим паном.
Горя́нський, -а, -е. Горный, гористый. І на дніпровській Україні, і на горянській за кордоном.
Завга́рити, -рю, -риш, гл. — кому́. Затруднить кого; задержать кого. Ще й не вечір, а вже шпарування тілько побілити... О, це їй не завгарить! Поти сонце сяде, вона і побіле.
За́їдки, -ків, м. мн. Закуска, дессертъ. Солоденькі заїдки.
Кантурь, -ря, м. = кантар 2. Безмена ти не положиш у кишеню, а кантурь положив та й ходи.
Небір, -ра, м. = небіж. Ум. небо́рейко.
Підліток 1, -тка, м. Подростокъ. Ум. підліточок. Упорались... старий батько на діток гукає, — орел орлят підліточків докупи збірає.
Прузик, -ка, м. Кузнечикъ.
Скварчати, -рчу́, -чи́ш, гл. = шкварчати.
Скубрій, -рія, м. Взяточникъ, любящій содрать.
