Гарбарський, -а, -е. Принадлежащій, свойственный скорняку.
Грінчи́ти, -чу, -чиш, гл. Поджаривать (хлѣбъ).
Жалі́ти, -лі́ю, -єш, гл. 1) Жалѣть, сожалѣть. Хто любить ревне — жаліє певне. Жалій мене, мій батеньку: милий покидає. 2) Беречь, хранить, жалѣть. Не жалій ухналя, бо підкову загубиш. Хто чужого не жаліє, той і свого не іміє.
Збідні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Обѣднѣть. А син з невісткою так з того часу збідніли, що й хата рака стала. Збідніли люде.
Листови́й II, -а́, -е́ Письмовный, письменный. листова пошта. Письменная почта.
Пихиць! меж. для выраженія пиханія, толканія. А він підскочив та пихиць її! Так і заноричилась.
Попідв'язуватися, -зуємося, -єтеся, гл. Подвязаться (о многихъ). Ми високо попідв'язувалися, не позабовтуємсся.
Проз пред.
1) Мимо. Йтимеш проз його. Іде.... проз двір.
2) Сквозь, черезъ. Процідила проз сито. Проз лійку наливала карасину і то розлила.
Увертати, -та́ю, -єш, сов. в. увернути, -рну, -неш и увертіти, -рчу, -тиш, гл.
1) Заворачивать, завертывать, завернуть. Бери хусточки, ввертай ніженьки. Виложив з печі хліба, в рядно ввернув.
2) Ввинчивать, ввинтить.
3) сов. в. только въ одной формѣ: ввернути. Обращать, обратить (въ вѣру). Кішку Самійла в щоку затинає, в турецьку віру ввертає.
4) Замѣшивать, запутывать, запутать. Як мені таке терпіти, та він мене буде в такі діла (крадіжка) ввертати.
5) Вставлять, вставить слово отъ себя въ разговорѣ, вмѣшаться въ разговоръ. Мотря, слухаючи їх жартовливу розмову, уверне словце й од себе.
Хвоїти, хвою, -їш, гл. Бить дозою. Як почне її хвоїть, примовляючи: було не савити, не варварити.
