Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зрубина

Зрубина, -ни, ж. Одна пластина въ колодезномъ срубѣ. Харьк. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 185.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗРУБИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗРУБИНА"
Барнуля, -лі, ж. Корова краснобурой масти. Вх. Лем. 390.
Волоочок, -чка, м. = пт. волове очко. Прилетіла фамилія, красно вбрана компанія: пан крук і пан гайворон і прекрасний водувудок, і великий волоочок. Гол. II. 519.
Квасолюватий, -а, -е. О барашковомъ мѣхѣ: съ завитками въ фасольное зерно. Вас. 198.
Мотну́ти, -ся. Cм. мотати, -ся.
Нехаяти, -хаю, -єш, гл. 1) Не радѣть о чемъ. 2) Пренебрегать чѣмъ. Мир. ХРВ. 260.
Паламарня, -ні, ж. Особое отдѣленіе, помѣщеніе для пономаря.
Подзижчати, подзича́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Пожужжать (о комарѣ, мухѣ). Подзичав комарь та й стих. Харьк.
Пом'ятися, -мну́ся, -мне́шся, гл. 1) Помяться, измяться. 2) ? Він довго не сперечався, потерся, пом'явся та й мусів доставити гроші. Левиц. Пов. 65.
Присуджувати, -джую, -єш, сов. в. присуди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Приговаривать, приговорить, присуживать, присудить; назначать, назначить, предназначить. Присуджено його покарати. Кого ж я не любила, та й присудив мені Господь. Грин. III. 248. Ой любилося двоє дітей сердешне, присудив Господь розійтися конешне. Чуб. V. 372.
Ржанець, -нцю, с. раст. Phleum patense L. ЗЮЗО. I. 131.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗРУБИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.