Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зникати

Зникати, -ка́ю, -єш, сов. в. зник(ну)ти, -ну, -неш, гл. Исчезать, исчезнуть, пропадать, пропасть. Що гинуть без сліду, що мов сон зникають. К. Досв. 53. Щоб ти не зросло більше — таке і зникло. Ном. № 8713. Удень її не бачили: робила при панії, а ввечері знов зникла. МВ. ІІ. 44. Не знала, чого й куди Василь її дівався; чи на довго він зник; чи вернеться і коли ще то буде. Кв. І. 65. І в той час скирти і клуня зайнялись і зорі зникли. Шевч. 335.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 174.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗНИКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗНИКАТИ"
Блазник, -ка, м. Ум. отъ блазень.
Горобе́йник, -ка, м. Раст. Lithospermum arvense L. ЗЮЗО. І. 127.
Гугна́вець, -вця, м. Гнусливый человѣкъ. Желех.
Драчкува́ти, -кую, -єш, гл. Обивать стѣны новаго дома передъ обмазкою драницами. Рк. Левиц.
Луго́вина, -ни, ж. 1) Мѣсто, гдѣ прежде былъ луг; пастбище. Лебед. у. Сад Коржів розрісся на луговині неначе ліс. Стор. II. 100. 2) Родъ лозы. Вх. Зн. 33.
Пообдиратися, -раємося, -єтеся, гл. 1) Ободраться (во множествѣ). 2) Оборваться (о многихъ). Як старці пообдиралися.
Приказати Cм. приказувати.
Прозивка, -ки, ж. 1) Насмѣшливое прозваніе. Вх. Лем. 457. 2) Бранное слово. Вх. Лем. 457.
Розвалити, -ся. Cм. розвалювати, -ся.
Тернувати, -ну́ю, -єш, гл. Треножить. Борз. Лохв. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗНИКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.