Вацюкати, -каю, -єш, одн. в. вацюкнути, -ну, -неш, гл. Звать, позвать свинью крикомъ: вацю! Біжу, як те поросятко, як на його скаже: «паць! паць!» або вацюкне.
Відтискати, -каю, -єш, сов. в. відтиснути, -ну, -неш, гл. 1) Отдавливать, отдавить. 2) Отодвинуть, оттиснуть. Пручались цікаві, щоб ближче, — їх знов одтискали далі. Молодиць і дівчат одтиснули далі.
Догу́ркуватися, -куюся, -єшся, сов. в. догу́ркатися, -каюся, -єшся, гл. Достукиваться, достучаться. Їде милий на коні, під вікно він під'їжжає та й достукується, та й догуркується.
Домови́к, -ка́, м. Домовой. Стука раз-по-раз, мов його домовик душить.
Карваш, -ша, м. Обшлагъ. Cм. закавраш.
Конотувати, -ту́ю, -єш, гл. Замѣчать. Я буду співатоньки, а ти конотуй сі: як же нам ся росходити, сама поміркуй сі.
Лузане́ць, -нця, м. Ум. отъ лузан.
Привітати, -та́ю, -єш, гл. Принять, привѣтствовать. От воно і вклонилось, і привітало мене чепурненько. Тую галеру із грізної гармати, привітайте, гостинця їй дайте.
Ремінь, -ню, м. 1) Ремень. З вас деруть ремінь, а з їх, бувало, й лій топили. 2) Кожа выдѣланная, сапожный товаръ. Оце купив реміню чоботи пошию. 3) Широкій кожаный поясъ съ сумочкою при немъ и пр. Брат посяг у ремінь та й виймив мені сороківця. Ум. ремінець, ремінчик. Лучче своє личко, як чужий ремінець.
Ручатися, -ча́юся, -єшся, гл. = ручитися.
