Баламкати, -каю, -єш, гл. Протяжно звонить въ одинъ колоколъ.
Воля, -лі, ж.
1) Воля, свобода. Степ та воля — козацькая доля. Дай рукам волю, то сам підеш у неволю. чи по волі, чи по неволі. По собственному желанію или по принужденію. волею зробити. Свободно, по собственному желанію сдѣлать. Волею моє серце з твоїм понялося.
2) Власть, сила. Чия воля, того й сила. Не будуть мать вражі ляхи на Вкраїні волі. А я живу в Божій волі, не дав мені Господь долі. В своїй ха ті своя правда і сила, і воля.
3) Желаніе, соизволеніе. Як Божа воля, то вирнеш з моря. в свою волю. Какъ хочешь. Живи, доню, в свою волю так, як полюбила. про мою волю. Для меня все равно. Про мою волю роби, як хочеш. чинити чию волю. Исполнять чье желаніе, приказаніе. Чини ж мою волю. чинити свою волю. Дѣлать свое, по своему. А тим часом вороженьки чинять свою волю — кують речі недобрії. уволити, учинити волю. Исполнить желаніе. А циганочко да ворожечко, ой уволи мою волю: да причаруй да козаченька, що гуляє зо мною. Ум. воленька.
Зрізувати, -зую, -єш, сов. в. зрізати, зріжу, -жеш, гл. Срѣзывать, срѣзать. Їх зрізують, як спілий колос в полі. Зріжу голову, вийму серце.
Лучни́й 2, -а́, -е́ Луговой. Лучне сіно.
Нало́й, -ло́ю, м. Аналой. Після молебня метнувся Павлюга і підійшов до налою.
Поколошкати, -каю, -єш, гл. 1) Всклокочить, взъерошить (волосы). О градѣ: побить, свалить стебли растеній. Гряд поколошкав трошки хліб. 2) Встревожить, испугать. Та не гомони, дядьку: ут рибу поколошкав. Москаль убіг у хату, з печі її стяг, дітей поколошкав.
Путера, -ри, ж. Деревянный сосудъ для приготовленія овечьяго сыра.
Торішній, -я, -є. Прошлогодній. Так рад, як торішньому снігові.
Труночок, -чка, м. Ум. отъ трунок.
Уголити, -лю, -лиш, гл.
1) Оголить, обнажить.
2) Сдѣлать бѣднымъ.
