Варуватися, -руюся, -єшся, гл.
1) Не рѣшаться, стѣсняться. Що, Парасю голубонько? що тобі доброго трапилось? — А вона все варується мені сказати, тілько гляне та счервоніє. Як я тебе вірно люблю да заняти боюся. — Займай, займай, козаченьку, да займай, не варуйся: я за славу сама стану, сама й виговорюся. Сватай, сватай, козаченьку, сватай, не варуйся.
2) Остерегаться; беречься. Котрий іде у старости, то най ся варує.
Ґадзу́ля, -лі, ж. Навозный жукъ.
Дібровний, -а, -е. Дубравный, относящійся къ дубравѣ.
Недоленька, -ки, недо́лечка, -ки, ж. Ум. отъ недоля.
Повидумувати, -мую, -єш, гл. = повигадувати. Отсе три дні панські одбудеш, а четвертий за подушне, п'ятниця й субота якісь толочні повидумували.
Стожити, -жу, -жи́ш, гл. Складывать въ стоги. Будуть снопоньки як дрібен дожджик, будуть возити, в стоги стожити.
Умастити, -щу, -стиш, гл. Умаслить, обмаслить, обмазать.
Успятки, -ток, мн. Каблуки? Бив, бив, а тоді кинув об землю та давай успятками ще надолужати.
Фантазувати, -вую, -єш, гл. Фантазировать.
Штиркати, -ка́ю, -єш, гл. = штрикати.
