Валити, -лю, -лиш, гл. 1) Валить, сваливать. Своє на ніжки ставить, а чуже з ніг валить. 2) Идти впередъ; двигаться массою. Сліпому нема гори: куди попав, туди и вали. Так валкою і валить. 3) — вал. Прясть вал 2. Нумо вал валити.
Випаскудитися, -джуся, -дишся, гл. Изгадиться, загадиться.
Гойк, -ку, м. Крикъ, шумъ.
Ґаня́, -ні, ж. = Каня 2.
Доскріба́ти, -ба́ю, -єш, сов. в. доскребти́, -бу́, -бе́ш, гл. Доскребывать, доскресть, доскабливать, доскоблить.
Кашоварник, -ка, м. = кашовар. Ум. кашоварничок.
Повсаджувати, -джую, -єш, гл. Усадить, посадить (многихъ).
Робота, -ти, ж. 1) Работа, трудъ, дѣло, занятіе. Яка плата, така й робота. Субота не робота — помий, помаж та й спати ляж. Цілісінький день у роботі. 2) Издѣліе, произведете, работа. По роботі пізнати майстра. 3) соб. Работники. Одчиняй, пане, ворота, їде твоя робота. Ум. робітка, робітонька, робіточка.
Скромадити, -джу, -диш, гл. Скоблить, скресть. Моркву, буряки скромадити.
Хвизанка, -ки, ж. = ковзалка.
