Грі́мати и гри́мати, -маю, -єш, грі́мнути и гри́мнути, -мну, -неш, гл. 1) Гремѣть, загремѣть, грохнуть, загрохотать. О громѣ, огнестрѣльномъ оружіи и пр. Грім що гримне, в берег гряне — з пущі полум'я прогляне. Двері гримли серед хати. О стрѣльбѣ чаще: гріма́ти. Із дванадцяти штук гармат грімали. Задзвонили в усі дзвони, гармата гримала. . Три дні грімали самопали. 2) Кричать, крикнуть сердито. Не на те я дочку викохав, — грімнув батько, — щоб я її первому пройдисвіту мав оддати. Як я з тебе сміюся? — гримнув дід. — на ко́го. Кричать, крикнуть на кого, бранить. Коли б же на мене одну, а то й на свою рідну матір грімає. 3) Ударять, ударить сильно. Як гримнув мене по спині. Также съ удареніемъ на предпослѣднемъ слогѣ. Нелепом міжи плечі грімає.
Деся́тчина, -ни, ж. = Десятина 1. Ум. Десятчи́нка.
Зжи́тися, зживуся, -вешся, гл. Сжиться. Поки Рось зоветься Россю, Дніпро в море ллється, поти серце українське з панським не зживеться.
Златогла́вий, -а, -е. = злотоглавий. Кармазин златоглавий гаптуванням шитий.
Нічліг, -гу, м. = ночівля. В вечерній зорі тримаєш нічліг.
Остити Cм. остивати.
Почубити, -блю, -биш, гл. Выдрать за волосы.
Приросток, -тку, м. = приплід.
Приштрикнути Cм. приштрикувати.
Хлопчак, -ка, м. = хлопець.
