Горе́нити, -ню, -ниш, гл. 1) Горчить, отдавать горькимъ вкусомъ. Ірви, кумо, ягідки, которі солодкі, а которі гіркі — для моєї жінки, а которі горенять, то діточки поїдять. Чогось борщ горенить. 2) Переносно у М. Вовчка: В серці горенить мов отрутою — сильное огорченіе.
Літне́нький, -а, -е., Ум. отъ літній.
Нами́слити Cм. намислювати.
Посхнути, -ну, -не́ш, гл. = посох(ну)ти. Ще тиждень поцвітуть, а потім і посхнуть.
Прикочувати 1, -чую, -єш, гл. Прикочевать; прибыть. Начувайтеся, завтра всі до вас прикочуємо.
Пупок, -пка, м.
1) = пупець 1.
2) Почка (древесная).
Стінковий, -а, -е. ́ О камнѣ: годный для кладки стѣнъ (во внутрь, для обливцовки употр. личковий).
Тріщання, -ня, с. Трескъ. Голоса змішувались з птичим співом, з диким тріщанням трав'яних коників.
Тупі меж. которымъ ободряютъ дѣтей стать на ноги. Ум. тупіньки.
Тяганина, -ни, ж.
1) Тасканіе.
2) Возня, хлопоты.
3) Волокита (судебная). На тяганину пішло. Ум. тяганинка.
