Го́род, -да, м. Городъ. Чуру свого до города Черкаси посилав. Ум. Городе́ць, городе́чок, городо́к. Ой везуть сироту-сирітку а в Кам'янець-городець. В городі царів син, а за городечком царівна.
Грю́кати, -каю, -єш, гл. Стучать, грохотать. Не грюкай дверима.
Зведеню́к, -ка м., зведеня́, -ня́ти,, с. Одинъ изъ сводныхъ дѣтей. Та й діти між собою часто б'ються — надто бабина дочка: звичайно, як зведенята.
Мул I, -лу, м.
1) Иль. Твої білі ребра піском занесу, у мул поховаю.
2) Урина. То вельзевул попустив мул, з ляку омочився.
Надозоли́ти, -лю́, -ли́ш, гл. Донять. Надозолила мені катова дзундзуриха. Дуже вже ви нам надозолили.
Насуплювати, -плюю, -єш, сов. в. насупити, -плю, -пиш, гл. Нахмуривать, нахмурить. Насупити брови. І Данило инший став, як одружився: вже не насуплені чорні брови і на устах ласкавий усміх. Насупило, — аж світу Божого не видно.
Прибудовувати, -вую, -єш, сов. в. прибудува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Пристраивать, пристроить. З обох боків старої будівлі прибудував ще по крилу покоів.
Спектися, -чу́ся, -че́шся, гл.
1) Испечься. Спікся хліб.
2) Изжариться. Ще гуска не спеклася.
3) Быть опаленнымъ солнцемъ.
Унигати, -гаю, -єш, гл. За морить, утомить. Оце унигав коня.
Швець, шевця, м. Сапожникъ, башмачникъ. Швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся.
