Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

голосити

Голосити, -шу, -сиш, гл. 1) Голосить, рыдать, вопить. Голосить неначе по мертвому. Ном. Біга Катря боса лісом, біга та голосить. Шевч. 87. голосом голосити. Громко плакать. Ой там по над яром козак сіно косить, а дівчина у долині голосом голосить. Мет. 17. 2) Издавать высокій или унылый звукъ, шумѣть, гудѣть. Стук, гармидер, — свистять, кричать, голосить сопілка. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ. 103). Сині хвилі голосили. Шевч. 386. Нехай хоч дзвін голоситиме про нас до Бога. Левиц. І. 375.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 304.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЛОСИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЛОСИТИ"
Деревені́ти, -ні́ю, -єш, гл. = Дерев'яніти.
Зростний, -а, -е. Взрослый. Левч. 10.
Перезбиватися, -ваюся, -єшся, гл. Спорить. Премудрий Саламон перезбивався зо свойою матір'ю. Гн. І. 45.
Перехарамаркати, -каю, -єш, гл. Поспѣшно прочесть подъ носъ, пробормотать. Піп та дяк так сяк перехарамаркали службу.
Попротив нар. = проти. Ще, каже, попротив себе не вишукав. Федьк.
Розонька, -ки, ж. Ум. отъ роза.
Силуваний, -а, -е. Принужденный. Силуваним волом не наробишся. Ном. № 1087. Вона мене не жалувала, силувану заміж оддала. Н. п.
Ужака, -ки, м. = вужака. Ном. № 12201. ЗОЮР. II. 33.
Утоптати Cм. утоптувати.
Штирк, -ка, м. Хвастунъ, фертикъ. Бачили такого штирка. Ном. № 2588.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОЛОСИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.