Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

годящий

Годящий, -а, -е. 1) Пригодный, годный. Годящий на віник та на смітник, — совсѣмъ плохой. Ном. 2) Хорошій, доброкачественный, прочный. Коли годящий з його кінь — їдь на йому у Січ. Стор. І. 122. А тут ще недостатки... що ні з чим і вирядити: ні сорочечки, ні одежинки годящої. МВ. І. 52. Округ хутора — годящий вал. КЧР. 5. О человѣкѣ: хорошій, здоровый, крѣпкій. Нікого в поміч не просімо: годящі парні ти і я. Котл. Ен. VI. 41. О работникѣ: хорошо работающій, умѣлый. Годящий тесля. О. 1862. ІІІ. Кулишъ 22.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 299.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОДЯЩИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОДЯЩИЙ"
Гевґати, -ґаю, -єш, гл. Осаживать назадъ (волы). Ґевґни воли. Вх. Зн. 10.
Голопузий, -а, -е. Съ голымъ животомъ. 2) Въ иносказательномъ значеніи: бѣдный, ободранный, несчастный. Голопузі ви пуцьверинки, а не козаки. Стор. МПр. 144.
Дрійну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Толкнуть, лягнуть. Не підходь до коня близько, а то ногою дрійне. Херс. у.
Кількораз нар. Нѣсколько разъ. Вх. Зн. 25.
Мири́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Мирить, примирять. 2) Мириться (съ кѣмъ, чѣмъ). Не мирити. Ссориться. За кису світ увесь не мирить. Г. Барв. 448.
Рашкуль, -ля, м. Терпугъ.
Тягака, -ки, м. Бродяга. Козел. у.
Хльость! меж. = Хльос. Чуб. ІІ. 575.
Хмизувати, -зую, -єш, гл. 1) Бить прутомъ. Хмизує добре. 2) Покрывать хмизом.
Чмовхачка, -ки, ж. = чмовхальниця.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОДЯЩИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.