гнівно
Гнівно нар. 1) Гнѣвно, сердито. Він гнівно тянув на його. 2) Обидно, непріятно. Може, кому гнівно, добродію, що я кажу? Ум. гнівненько. Та годи, доненько, всім зарівненько, щоб не було гнівненько.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 294.
Том 1, ст. 294.