Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гика

Гика, -ки, ж. = гич. Вх. Лем. 403.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 282.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГИКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГИКА"
Безземельний, -а, -е. Безземельный. Шевч. (О. 1862. VI. 19).
Брикуха, -хи, ж. 1) Шалунья, рѣзвушка. Левч. 178. 2) Своенравная.
Вудвуд, -да, м. = одуд.
Кінник, -ка, м. = кінниця. Шух. І. 185.  
Нарої́ти, -рою, -їш, гл. Нароить, навести молодыхъ роевъ. Нароїть роїв. К. ПС. 113.
Підмантачити Cм. підмантачувати.
Позалуплювати, -люю, -єш, гл. Залупить (во множествѣ).
Похилий, -а, -е. 1) Склонившійся, наклоненный, наклонный. Похилеє та дерево та ялина. Мет. 175. На похиле дерево і кози скачуть. Посл. Гора похила до річки. Волч. у. Він горбатий, а я похила, тим я його полюбила. Мил. 103. 2) Покорный. 3) О лѣтахъ: преклонный. Ще ж бо ти на світі у похилих літях не зовсім одиниця. К. Досв. 142.
Присвітити Cм. присвічувати.
Щербань, -ня, м. Сосудъ съ выбитымъ краемъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГИКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.