Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гила

Гила, -ли, ж. 1) Грыжа. Мил. М. 85. 2) Родъ игры съ деревяннымъ шаромъ (свинкою), который бьютъ палками; также граничная черта въ этой игрѣ. Ив. 13.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 282.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГИЛА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГИЛА"
Вибілити Cм. вибіляти.
Віщук, -ка, м. Вѣстникъ. Вх. Лем. 399.
Натравка, -ки, ж. Полка въ кремневомъ ружьѣ.  
Ночний, -а́, -е́ Ночной.
Поопинятися, -ня́ємося, -єтеся, гл. Очутиться (о многихъ).
Правильце, -ця, с. Аршинъ у каменьщиковъ. Сумск. у.
Приостанок, -нку, м. Конецъ, окончаніе. Що це він на приостанку росказував? Борз. у.
Розшморгнути, -ну, -неш, гл. Раздернуть. Розшморгнув калитку. Рудч. Ск. І. 66. Розшморгнув торбинку. Мнж. 60.
Роскарячувати, -чую, -єш, сов. в. роскарячити, -чу, -чиш, гл. Разставлять, разставить, раздвинуть вѣтви, ноги.
Чабаненко, -ка, м. Сынъ, чабана,
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГИЛА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.